ОСНОВНІ ВИМОГИ
ЩОДО УКЛАДАННЯ ДОГОВОРІВ СТРАХУВАННЯ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ
Відносини, що виникають між
особами, зацікавленими у страхуванні свого життя, майна, відповідальності та
інших майнових інтересів, що не суперечать чинному законодавству України
(страхувальниками), з однієї сторони, та особами, які здійснюють страхування
(страховиками), з іншої, опосередковуються договором страхування. Таким чином,
цей договір є правовим засобом, який опосередковує процес надання страхової
послуги страховиком страхувальникові [[1]].
За свідченнями фахівців, однією з поширених категорій цивільних справ, що вирішуються загальними судами, є справи, що виникають із договорів страхування [[2]]. В зв’язку з цим, при вирішенні справ зазначеної категорії нерідко виникають різні труднощі, пов’язані з застосуванням до спірних страхових правовідносин норм чинного законодавства України. Одним із шляхів вирішення зазначеної проблематики вбачається системне врахування сторонами основних законодавчих вимог щодо укладання договорів страхування.
Метою цієї роботи є спроба систематизації
основних законодавчих вимог щодо укладання договорів страхування за
законодавством України для їх практичного врахування при укладанні таких
договорів. Розгляд та аналіз законодавчого регулювання щодо укладання договорів
страхування пропонується здійснювати за наступними напрямами: вимоги щодо сторін
договору страхування; вимоги щодо форми укладання договору страхування; вимоги щодо
приєднувального порядку укладання договору страхування; вимоги щодо публічності
укладання договору страхування; вимоги щодо змісту договору страхування.
Перш за все, слід зазначити, що відповідно
до статті 16 Закону України “Про страхування” [[3]] договір
страхування – це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з
якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку
здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у
договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір
страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник
зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати
інші умови договору.
Специфічні вимоги щодо основних суб’єктів
страхових договірних відносин, страховика та страхувальника, визначаються
цивільним та страховим законодавством. ЦК України [[4]]
визначає сторони у договорі страхування статтею 984, відповідно до якої
страховиком є юридична особа, яка спеціально створена для здійснення страхової
діяльності та одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової
діяльності. Страхувальником може бути фізична або юридична особа.
Більш детально вимоги щодо
страховиків і страхувальників визначаються Законом України “Про страхування”.
Відповідно до статті 2 зазначеного закону страховиками визнаються фінансові
установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або
товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України "Про
господарські товариства" з урахуванням особливостей, передбачених останнім
Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової
діяльності. Учасників страховика повинно бути не менше трьох. Відповідно до статті
3 Закону України “Про страхування” страхувальниками визнаються юридичні особи
та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або
є страхувальниками відповідно до законодавства України.
Існує особлива умова щодо
фінансового стану страхувальника. Так, відповідно до статті 354 ГК України [[5]] при укладенні
договору страхування страховик має право вимагати у страхувальника довідку про його
фінансовий стан, підтверджену аудитором (аудиторською організацією). Аналогічна
вимога міститься у статті 18 Закону України “Про страхування”, відповідно до
якої при укладанні договору страхування страховик має право запросити у
страхувальника баланс або довідку про фінансовий стан, підтверджені аудитором
(аудиторською фірмою), та інші документи, необхідні для оцінки страховиком
страхового ризику.
Певні передумови щодо укладання
договору страхування, як вимоги до страхувальника сформульовані серед його
обов’язків. Зокрема, такими обов'язками страхувальника відповідно до статті 989
ЦК України є наступні:
– при укладенні договору
страхування надати страховикові інформацію про всі відомі йому обставини, що
мають істотне значення для оцінки страхового ризику,
– при укладенні договору
страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо
об'єкта, який страхується. Якщо страхувальник не повідомив страховика про те,
що об'єкт уже застрахований, новий договір страхування є нікчемним.
Отже, необхідною умовою укладання
договірних страхових відносин є те, що і страховик, і страхувальник повинні
мати відповідну право- і дієздатність для вступу в такі правовідносини.
Страховик в силу свого Статуту і відповідної ліцензії повинен мати право на
страхову діяльність, а страхувальник – суб’єкт господарювання повинен бути
дієздатним для оформлення договору страхування за своїм правовим статусом. Крім
того, страхувальник має бути фінансово спроможним для сплати страхових внесків
та зобов’язаний надати страховику визначену законом інформацію.
Існує спеціальна вимога щодо форми
укладення договору страхування. Відповідно до статті 981 ЦК України договір
страхування укладається в письмовій формі. У разі недодержання письмової форми
договору страхування такий договір є нікчемним. Договір страхування може
укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва
(поліса, сертифіката). Аналогічно, відповідно до статті 354 ГК України укладення
договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом,
сертифікатом), що є формою договору страхування. Так само, відповідно до статті
18 Закону України “Про страхування” факт укладання договору страхування може
посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою
договору страхування.
Порядок укладання договору
страхування певним чином деталізується статтею 18 Закону України “Про
страхування”, відповідно до якої для укладання договору страхування
страхувальник подає страховику письмову заяву за формою, встановленою
страховиком, або іншим чином заявляє про свій намір укласти договір
страхування.
Договір страхування життя може
бути укладений як шляхом складання одного документа (договору страхування),
підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, документами, підписаними
стороною, яка їх надсилає. У разі надання страхувальником письмової заяви за
формою, встановленою страховиком, що виражає намір укласти договір страхування,
такий договір може бути укладений шляхом надіслання страхувальнику копії правил
страхування та видачі страхувальнику страхового свідоцтва (поліса), який не
містить розбіжностей з поданою заявою. Заява складається у двох примірниках, копія
заяви надсилається страхувальнику з відміткою страховика або його
уповноваженого представника про прийняття запропонованих умов страхування.
У питанні укладання договору
страхування важливо враховувати норму статті 16 Закону України “Про
страхування” про те, що договори страхування укладаються відповідно до правил
страхування. Відповідно до статті 17 Закону України “Про страхування” правила
страхування розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і
підлягають реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право
здійснення відповідного виду страхування. Відповідно до статті 20 вказаного
закону страховик зобов’язаний ознайомити страхувальника з умовами та правилами
страхування.
Отже, виходячи із законодавчого регулювання,
договір страхування за характером його укладання є договором приєднання. Відповідно
до статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого
встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який
може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого
договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Договори приєднання найчастіше
застосовуються у відносинах підприємців з громадянами, коли стандартні умови
договорів повторюються неодноразово. Саме тут і розробляються формуляри або
інші стандартні форми, в яких умови договору встановлюються однаковими для усіх
споживачів, і останні лише приєднуються до цих умов, наприклад, страхове
свідоцтво (поліс) при особистому страхуванні (ст. 981 ЦК), іменна квитанція при
зберіганні речі в ломбарді (частина 1 ст. 967 ЦК) тощо. Такі договори
приєднання є одночасно публічними договорами [[6], с.534].
Отже, договір страхування також
має характер публічного договору. Відповідно до статті 633 ЦК України публічним
є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати
продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї
звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального
користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування
тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів,
крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Підприємець не має права надавати переваги
одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не
встановлено законом. Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного
договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних
товарів (робіт, послуг). У разі необґрунтованої відмови підприємця від укладення
публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою
відмовою.
Зміст договору страхування становлять
його умови. Найбільш розповсюдженим серед вчених-правознавців є поділ умов
цивільно-правового договору на істотні, звичайні та випадкові [[7]]. При цьому в
законодавстві фіксуються лише істотні умови. Це вважається виправданим у
зв’язку з тим, що мета такого виокремлення полягає у створенні правової норми,
яка визначає, чи може договір вважатися укладеним, чи ні, а якщо так, то чи
здатен він породити права і обов’язки у його сторін.
Спеціальні вимоги щодо істотних умов
договорів страхування визначені статтею 982 ЦК України, відповідно до якої істотними
умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок,
розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у
разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і
строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного
законодавства.
При цьому предметом договору
страхування відповідно до стаття 980 ЦК України можуть бути майнові інтереси,
які не суперечать закону і пов'язані з: 1) життям, здоров'ям, працездатністю та
пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і
розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої
страхувальником (страхування відповідальності).
Страховий випадок, відповідно до
статті 8 Закону України “Про страхування”, це подія, передбачена договором
страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає
обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового
відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Відповідно
до статті 9 зазначеного закону страхова виплата – грошова сума, яка
виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні
страхового випадку. Відповідно до статті 10 вказаного закону страховий платіж
(страховий внесок, страхова премія) – плата за страхування, яку страхувальник
зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування.
Законодавство містить також і загальні
вимоги щодо змісту договору страхування. Відповідно до статті 16 Закону України
“Про страхування” договір страхування повинен містити: назву документа; назву
та адресу страховика; прізвище, ім'я, по батькові або назву страхувальника та застрахованої
особи, їх адреси та дати народження; прізвище, ім'я, по батькові, дату
народження або назву вигодонабувача та його адресу; зазначення предмета
договору страхування; розмір страхової суми за договором страхування іншим, ніж
договір страхування життя; розмір страхової суми та (або) розміри страхових
виплат за договором страхування життя; перелік страхових випадків; розміри
страхових внесків (премій) і строки їх сплати; страховий тариф; строк дії
договору; порядок зміни і припинення дії договору; умови здійснення страхової
виплати; причини відмови у страховій виплаті; права та обов'язки сторін і
відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору; інші
умови за згодою сторін; підписи сторін.
Укладення договору страхування,
звичайно, вимагає погодження сторонами умов цього договору. Водночас, як
відзначається в публікаціях договір страхування є реальним [[8]]. Це обумовлено
законодавчою вимогою щодо моменту набрання чинності договором страхування. Відповідно
до статті 983 ЦК України договір страхування набирає чинності з моменту
внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено
договором. Аналогічно, відповідно до статті 18 Закону України “Про страхування”
договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового
платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.
Таким чином, аналіз змісту
законодавчого регулювання щодо укладання договорів страхування дає підстави
зробити висновок, що основні вимоги законодавства України щодо укладання таких договорів
можна поділити на наступні види: а) вимоги щодо сторін договору страхування; б)
вимоги щодо документальної форми договору страхування; в) вимоги щодо
приєднувального порядку укладання договору страхування; г) вимоги щодо
публічності укладання договору страхування; д) вимоги щодо необхідного змісту
договору страхування, що укладається.
Література:
[1].
Безсмертна Н. Договір страхування в системі цивільно-правових договорів // Право
України. – 2004. – № 3. – С. 34-37.
[2]. Окунєв І.
Цивільні справи про стягнення страхового відшкодування. Деякі проблемні питання
судового відшкодування // Юридична газета.
– 12 жовтня 2010 року.
[3].
Про страхування : Закон України : від 7 березня
1996 р. №86 // Відомості Верховної Ради. – 1996. – № 18. – Ст. 78.
[4].
Цивільний кодекс України : від 16 січня 2003 р.
№ 435 // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40–44. – Ст. 356.
[5].
Господарський кодекс України: від 16 січня
2003р. № 436 // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18. – Ст.144.
[6].
Цивільний кодекс України:
науково-практичний коментар за заг. ред. Є.О. Харитонова, О.І. Харитонової,
Н.Ю. Голубєвої. – К.: Правова єдність., 2007. – 1140 с.
[7].
Гринюк Олена. Особливості укладення договору
страхування (на прикладі договору майнового страхування). [Електронний ресурс]:
Юстиніан. – 2006. – № 4. – Режим доступу:
http://www.justinian.com.ua/article.php?id=2225
[8]. Там само.
Немає коментарів:
Дописати коментар