ПОНЯТТЯ ТА ЗМІСТ ВІДНОСИН ЩОДО СПРАВЛЯННЯ ПОДАТКІВ (ОБОВ’ЯЗКОВИХ ПЛАТЕЖІВ)
Предметною основою правового регулювання у сфері
справляння податків у загальному вигляді є відповідні відносини щодо
мобілізації коштів у формі обов’язкових платежів до відповідних централізованих
фондів. У контексті вдосконалення правового регулювання податкових відносин, розвитку
податкового законодавства, в тому числі у напрямі його кодифікації, особливої
актуальності набуває питання визначення і уточнення структури і змісту
податкових відносин, і зокрема, співвідношення останніх із поняттям справляння
податків.
Поняття справляння податків було введено в українське законодавство в контексті механізму справляння податків і зборів (обов’язкових платежів) у 1997 році Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про систему оподаткування” [1], яким фактично було запроваджено нову редакцію Закону України „Про систему оподаткування” загалом. Відповідно до абзацу 3 статті 1 вказаного Закону нове поняття було введене у тому контексті, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов’язкових платежів) і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.