Марченко В.Б. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСОБИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ ОСОБИ У ПОДАТКОВІЙ СФЕРІ // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції [“Особливості розвитку правової держави в умовах активізації євроінтеграційних процесів: проблеми теорії і практики”], Київ, НАУ, 18 лютого 2010р. – К.: Університет «Україна», 2010. – С. 102–105. [#020]

УДК: 351.71(043.2)

В. Б. Марченко,

кандидат юридичних наук, доцент кафедри 

конституційного та адміністративного права

Національного авіаційного університету

 

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСОБИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ ОСОБИ У ПОДАТКОВІЙ СФЕРІ

 

Аналіз поглядів вчених щодо поняття забезпечення прав, свобод, законних інтересів особи показує, що в основу його розуміння покладають такі ознаки як створення умов (гарантій) для правомірної та неухильної реалізації і захисту прав; сприяння реалізації прав і свобод, їх охорона і захист; створення сприятливих умов, охорона та захист прав [1, с. 272].

За аналогією із забезпеченням законності у державному управлінні [2, с. 349], забезпечення прав особи потребує створення і зміцнення певних гарантій. Гарантіями прав особи у загальному вигляді можна вважати обумовлені закономірностями суспільного розвитку умови, засоби, фактори, що забезпечують дотримання прав особи. Можна виділити загальні й спеціальні гарантії прав особи. До загальних гарантій належать об’єктивні умови суспільного розвитку, серед яких, як правило, виділяють політичні, економічні та ідеологічні умови. До спеціальних гарантій належать:

– стан законодавства, його стабільність і відповідність розвитку відносин у суспільстві, рівень юридичної техніки;

– рівень діяльності з попередження і припинення правопорушень, у тому числі заходів юридичної відповідальності;

– доступність і якість правосуддя;

– ефективність контролю за реалізацією правових актів.

Активне використання наведених гарантій прав особи досягається різними шляхами, проте всі вони передбачають цілеспрямовану діяльність відповідних державних та інших органів і посадових осіб [2, с. 350]. Сукупність завдань, функцій, повноважень, форм, методів і порядку такої діяльності доцільно вважати однією з провідних складових системи засобів забезпечення прав особи. Цю складову утворюють такі основні групи засобів:

– різні види контрольної діяльності у сфері прав особи з боку державних органів, органів місцевого самоврядування і громадських організацій;

– різні способи реагування державних органів, насамперед органів виконавчої влади, на звернення громадян (пропозиції, заяви і скарги) з метою правової охорони і захисту їхніх прав і свобод;

– здійснення спеціалізованого судового захисту порушених прав і свобод громадян у порядку адміністративного судочинства;

– притягнення до різних видів юридичної відповідальності посадових осіб державних органів за протиправні дії щодо громадян.

Стосовно податкової сфери, де предметом розгляду з точки зору прав особи постають, перш за все, права та законні інтереси платника податків, в літературі сформульовано механізм забезпечення прав та законних інтересів платника податків [1, с. 275]. Цей механізм розглядається як система умов, засобів, способів і методів, що забезпечують реалізацію суб’єктивних можливостей платника податків стосовно застосування охоронних, захисних і відновлюючих заходів органами державної податкової служби, їх посадовими і службовими особами щодо порушених прав та законних інтересів платника податків шляхом застосування матеріальних і процесуальних норм.

Такий механізм містить у собі:

а) гарантії здійснення суб'єктивних прав і законних інтересів платників податків;

б) систему органів державної податкової служби, їх посадових і службових осіб;

в) юридичні елементи механізму реалізації прав та законних інтересів платників податку;

г) процес практичного втілення можливостей та необхідностей у суспільні відносин, які виникають, розвиваються та зупиняються у сфері оподаткування;

д) умови і фактори, які сприяють функціонуванню такого процесу.

Нормативно-правова основа механізму забезпечення прав та законних інтересів платників податку закріплена у цілій системі законодавчих актів, і насамперед, у Конституції України, зокрема у ст. З, де зафіксовано, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; у ст. 8, яка закріплює, що звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини та громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується; у ст. 13, яка визначає, що держава забезпечує захист усіх суб’єктів власності і господарювання. Безпосередньо положення, що торкаються утвердження, гарантування, забезпечення охорони та захисту прав і свобод громадян та реалізації покладених на них обов’язків закріплені у розділі II Конституції України.

Правові положення щодо процедури оскарження і опротестування постанови суб’єкта юрисдикційних повноважень, винесеної у справі про адміністративне правопорушення містяться у Кодексі України про адміністративні правопорушення, зокрема у главі 24.

Кодекс адміністративного судочинства України визначає правову основу такого елементу механізму забезпеченням прав та законних інтересів платників податків як адміністративне судочинство, завданням якого є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Спеціальний розділ законодавчого забезпечення прав платників податків складає законодавство про оподаткування. Це, зокрема, Закони України „Про державну податкову службу в Україні”, „Про систему оподаткування”, „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Питання забезпечення прав та законних інтересів платників податку є предметом регулювання також законодавчих актів, що регулюють окремі напрями у сфері оподаткування, наприклад, Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”.

Значну роль у забезпеченні прав та інтересів платників податків відіграють підзаконні нормативно-правові акти відомчого характеру. Це, зокрема, Інструкція про порядок розгляду звернень та особистого прийому громадян в органах державної податкової служби України, затверджена наказом ДПА України від 18 червня 2008 р. № 395, Положення „Про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби”, затверджене наказом ДПА України від 11 грудня 1996 р. № 29 та інші документи.

Адміністративно-правові засоби є провідною складовою механізму забезпечення прав особи у податковій сфері. Адміністративно-правовий захист прав, свобод та законних інтересів громадянина визначається як сукупність застосовуваних у порядку, врегульованому нормами адміністративного права, засобів, спрямованих на здійснення уповноваженими на те органами (посадовими особами), а також особами та громадянами відповідних процесуальних дій (процедур) [2, с. 380]. Останні спрямовані на припинення незаконного посягання на права, свободи таї інтереси громадян; ліквідацію будь-яких перешкод, що виникають при і їх здійсненні; визнання або підтвердження, поновлення та примусове і виконання прав, невиконаних або неналежним чином виконаних обов'язків з притягненням винної особи до відповідальності. За процесуальною формою адміністративно-правові засоби захисту прав осіб у податковій сфері можна поділити на судові та позасудові.

Література

1. Податкові спори: виникнення, природа, засоби врегулювання: навч. посіб. / С. В. Буряк, П. В. Мельник, Ф. О. Ярошенко та ін.; за заг. ред. С. В. Буряка. – К. : Юрінком Інтер, 2009. – 800 с.

2. Адміністративне право України. Академічний курс : підруч. : [у двох томах]. – Том 1 : Загальна частина / ред. колегія : В. Б. Авер’янов (голова) та ін. – К. : ТОВ „Видавництво „Юридична думка”, 2007. – 592 с.