Марченко В.Б. ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ТА ЗАХИСТУ ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ В УМОВАХ ЗАГРОЗИ ІНТЕРЕСАМ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ / Безпека українського суспільства в концепції вступу в постіндустріальне суспільство ЄС : зб. наук. доп./ редкол. : О. І. Тимошенко (голова) [та ін.]. - Київ, 2015 – (наук. доповіді та тези учасників наук.-практ. конф 16 груд. 2015 р., м. Київ). – 110 с. (С. 57-59). [#045]

 

 

Марченко Віктор Борисович, к. ю. н., доцент,

доцент кафедри господарського та міжнародного права

Європейський університет

 

ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ТА ЗАХИСТУ ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ В УМОВАХ ЗАГРОЗИ ІНТЕРЕСАМ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ

 

Агресія сусідньої держави змушує Українську державу та суспільство вдаватися до адекватних дій з метою захисту інтересів національної безпеки. І хоча в Україні, з певних причин, і не введено правовий режим воєнного стану, однак можна говорити про запровадження де-факто певних елементів надзвичайного правового режиму. Тобто, йдеться про випадки, коли самі правові норми не скасовуються, але зупиняється чи призупиняється їх дія або змінюється режим їх застосування. Особливої актуальності ці випадки набувають, якщо стосуються прав людини.

Прикладом першого випадку є прийнята нещодавно Заява Верховної Ради України “Про відступ України від окремих зобов’язань, визначених Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод” [5]. Заява стосується відступу від окремих зобов’язань, визначених пунктом 3 статті 2, статтями 9, 12, 14 та 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтями 5, 6, 8 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на період до повного припинення збройної агресії Російської Федерації.

В іншому випадку самі норми про певні права людини передбачають обмеження їх дії в інтересах національної безпеки. Так, відповідно до ст. 32 Конституції України [5] не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Аналогічно відповідно до п.6 ст.6 Закону України «Про захист персональних даних» [4] не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. А відповідно до п.2 ст. 14 вказаного закону поширення персональних даних без згоди суб’єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Право на захист персональних даних є частиною прав, що захищаються статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод [2], яка гарантує право на повагу до приватного і сімейного життя, житла та кореспонденції, а також визначає умови, за яких дозволяється обмежувати це право. При цьому органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Так само у Конвенції про захист осіб у зв’язку з автоматизованою обробкою персональних даних [3] дія закладених у ній обмежень щодо здійснення прав можлива лише за умови існування загрози для інтересів, які переважають (наприклад, інтереси безпеки та захисту держави) [6, с.15].

Отже, право на захист персональних даних не є абсолютним, воно має бути приведене у відповідність з іншими правами [6, с.23]. Таким чином, право на використання та захист персональних даних має оцінюватись з точки зору обох особливих випадків по суті обмежувального правового режиму. Проте на практиці навіть деякі державні інституції України не готові до застосування таких правових оцінок. Так, зокрема, повідомляється, що «Уповноважений Верховної Ради з прав людини Валерія Лутковська просить СБУ та МВС покарати осіб, причетних до публікації персональних даних на сайті Антона Геращенко “Миротворець”» [7]. Сайт «Миротворець» [8] не заперечує, що збирає і поширює інформацію щодо осіб, підозрюваних у протиправних діяннях. Однак визначає себе як Центр досліджень ознак злочинів проти національної безпеки України, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку та підкреслює, що діє виключно в інтересах національної безпеки.

Таким чином, оцінюючи правомірність загалом обмежувальних з точки зору прав людини діянь в умовах іноземної агресії, слід безумовно, враховувати існування законних підстав для таких обмежень. Українське і міжнародне законодавство не лише не забороняє певні обмеження прав щодо захисту персональних даних в умовах загрози національним інтересам, але й прямо передбачає можливість їх застосування.

 

Список використаних джерел

1. Конституція України : від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

2. Про захист прав людини і основоположних свобод: Конвенція Ради Європи від 04.11.1950. // Офіційний портал Верховної Ради України. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_004

3. Про захист осіб у зв’язку з автоматизованою обробкою персональних даних: Конвенція Ради Європи від 28.01.1981. // Офіційний портал Верховної Ради України. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_326

4. Про захист персональних даних: закон України від 01.06.2010 // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 34. – Ст. 481.

5.  Про Заяву Верховної Ради України “Про відступ України від окремих зобов’язань, визначених Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод”: постанова Верховної ради України від 21.05.2015 // Офіційний портал Верховної Ради України. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/462-19

6. Посібник з європейського права у сфері захисту персональних даних. – К.: К.І.С., 2015. – 216 с.

7. Омбудсмен вимагає притягнути Геращенка до кримінальної відповідальності. – Корреспондент. – Режим доступу: http://ua.korrespondent.net/ukraine/3509044-ombudsmen-vymahaie-prytiahnuty-heraschenka-do-kryminalnoi-vidpovidalnosti

8.  «Миротворець». Центр досліджень ознак злочинів проти національної безпеки України, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку. – https://psb4ukr.org/