Марченко В.Б. МЕЖІ «РОЗУМНОСТІ» ПРИ ВИЗНАЧЕННІ ДАТИ СУДОВОГО РІШЕННЯ ЗА ВІДСУТНОСТІ СТОРІН. «Проблеми цивільного права та процесу»: тези доп. учасників наук.-практ. конф., присвяч. 98-й річниці від дня народження О. А. Пушкіна (м. Вінниця, 19 трав. 2023 р.). – Вінниця : ХНУВС, 2022. – 498 с. – С.217-220. [#082].

 

УДК 347.91

Віктор Борисович МАРЧЕНКО,

професор кафедри приватного права

Київського національного економічного

університету ім. Вадима Гетьмана,

кандидат юридичних наук, доцент;

ORCID: https://orcid.org/0000-0002-8495-0876

 

МЕЖІ «РОЗУМНОСТІ» ПРИ ВИЗНАЧЕННІ ДАТИ СУДОВОГО РІШЕННЯ ЗА ВІДСУТНОСТІ СТОРІН

 Питання дати ухвалення судового рішення, особливо за відсутності будь-кого з учасників справи, залишається одним із найсуперечливіших у некримінальних судових процесах після реформи 2017 року, включно, звичайно, із цивільним процесом. Тому коли під заголовком «ОП КЦС ВС роз’яснила одну з найзаплутаніших новел процесу» [1] вийшов матеріал щодо відповідного рішення Касаційного цивільного суду (КЦС), виникли сподівання на очікуване і остаточне розв’язання проблеми. Однак детальний аналіз вказаного матеріалу схиляє до того, щоб не поспішати із оптимістичними висновками. Питання чіткого визначення дати ухвалення судового рішення, зокрема за відсутності будь-кого з учасників справи, на наш погляд, залишається актуальним.

Щоб зрозуміти суть проблеми, необхідно хоча б у загальних рисах окреслити розвиток однієї із подібних справ, які ведуть до такої проблеми. Сама дана справа тривала понад десятиліття, однак її матеріальна фабула відносно проста. Позивач, хоч і частково, але виграв борговий спір у відповідача, про що було постановлене відповідне рішення суду 1-ї інстанції [2]. Апеляційна інстанція залишила в силі рішення 1-ї, про що була прийнята відповідна Постанова [3]. На цьому етапі і виникла головна інтрига. Останнє засідання по справі Апеляційний суд провів 25 листопада 2020 року, за відсутності сторін, які були про нього проінформовані. Рішення за цією датою не проголошувалось, не підписувалось, інформація щодо нього в базі Єдиного державного реєстру судових рішень (ЄДРСР) відсутня. Натомість був оприлюднений повний текст відповідної Постанови, який був складений 03 грудня 2020р. [3], коли засідання фактично не оголошувалось, не відбувалось і сторони, зрозуміло, не повідомлялись.

Таким чином, рішення апеляційної інстанції ні у повній, ні у формі вступної та резолютивної частини, 25 листопада 2020р. не підписувалось, не приймалось. А за логікою цивільного процесу це означає, що справа ще не закінчилась, бо вона має закінчуватись прийняттям підсумкового рішення, хоча б в описово-резолютивній формі. Отже, формально виходило, що остаточне рішення апеляційної інстанції від 03 грудня 2020р. було прийняте поза днем оголошеного судового засідання і, відповідно, сторони про нього не були повідомлені.

Кмітливий відповідач побачив у цьому свій шанс у касаційному оскарженні, про що і подав відповідну заяву до КЦС, оскаржуючи серед іншого також і неповідомлення йому судом про час і місце судового засідання 03 грудня 2020р. Справа, у якій по матеріальній суті, здавалося б, все ясно і розставлено по місцях рішеннями двох нижчих інстанцій, опинилася під загрозою процесуального краху у касаційній інстанції. Адже відповідно до п.5 ч.1 ст.411 Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК) [4] судові рішення підлягають обов’язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Хоч змістовна абсурдність ситуації виглядає очевидною, однак КЦС мав дати обґрунтований вихід із цієї формальної пастки, розставленої як досить заплутаною системою відповідних норм ЦПК, так і нерозважливістю апеляційної інстанції.

Позиція Касаційної інстанції у складі колегії суддів Другої судової палати КЦС полягала у тому, щоб прив’язати остаточне рішення апеляційної інстанції до дати останнього засідання, тобто, 25 листопада 2020р. Витлумачивши незастосовним положення ч.5 ст.268 ЦПК у випадку відсутності сторін, Палата намагалась відсікти норму вказаної частини про те, що «датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення». Однак такому підходу заважали правові висновки  в інших подібних справах, тому Друга палата 12 січня 2022р. прийняла Ухвалу про передачу справи № 1519/2-5034/11 на розгляд Об`єднаної палати КЦС [5].

Гордіїв вузол суперечки навколо дати ухвалення остаточного судового рішення за відсутності будь-кого з учасників справи Об’єднана палати Касаційного цивільного суду (ОП КЦС) розрубала одним порухом за допомогою т.зв. «засади розумності» у своїй Постанові від 05 вересня 2022р. [6]. ОП КЦС визнала, що дійсно, на останньому засіданні по справі 25 листопада 2020р. апеляційний суд не приймав повного рішення, а підписав його лише 03 грудня 2020р. Тут слід зауважити, що в матеріалах справи відсутні відомості і щодо скороченого рішення, отже, як слід розуміти, 25 листопада 2020р не відбулось ніякого рішення по справі, чому ОП, на жаль, не дала ніякої оцінки.

Визнавши, що дата заключного судового засідання та дата ухвалення відповідного судового рішення не збігаються, ОП висновила, що це не є порушенням прав сторін. На наш погляд, такий підхід КЦС можна було б зрозуміти з точки зору відмови конкретному скаржнику, адже його касаційна тактика межує ледь чи не із зловживанням процесуальними правами. Однак як принципова правова позиція цей підхід викликає ряд питань щодо меж поняття розумності. Чи не означає фактично така «засада розумності», що не варто читати і виконувати норми ЦПК буквально, якщо на думку КЦС це не порушує права сторін? Як бути з нормою ч.1 ст259 ЦПК про те, що «суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду»? Як бути з нормою ч.6 вказаної статті, яка допускає відкладення в часі лише складання повного рішення, але не самого рішення як такого? Чому апеляційний суд не прийняв хоча б скороченого рішення 25-го листопада 2020р. – був завантажений, чекав якоїсь реакції з боку одного із учасників чи щось інше, – чому КЦС не надав відповідної оцінки?

Таким чином ставити остаточну крапку у вирішенні питання щодо дати ухвалення судового рішення, зокрема за відсутності будь-кого з учасників справи, на наш погляд, передчасно. Вирішення проблеми має бути здійснене як на шляху вдосконалення процесуальної діяльності судів, так і нормативного спрощення та вдосконалення процесуальних правил.  

СПИСОК БІБЛІОГРАФІЧНИХ ПОСИЛАНЬ

1. ОП КЦС ВС роз’яснила одну з найзаплутаніших новел процесу – визначення дати ухвалення судового рішення. Верховний суд. 04 жовтня 2022р. URL: https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/1328829/

2. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси: від 17 травня 2018 року у справі № 1519/2-5034/11. Єдиний державній реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/74105764

3. Постанова Одеського апеляційного суду: від 03 грудня 2020 року у справі № 1519/2-5034/11. Єдиний державній реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/93292821

4. Цивільний процесуальний кодекс України: від 18.03.2004 № 1618-IV. Офіційний портал ВРУ. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15.  

5. Ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: від 12 січня 2022 року у справі №1519/2-5034/11. Єдиний державній реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/102563042.

6. Постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду: від 05 вересня 2022 року у справі №1519/2-5034/11. Єдиний державній реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/106404256.