Марченко В.Б. ЗАХИСТ ГРОШОВИХ ІНТЕРЕСІВ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ ВІД ЗЛОВЖИВАННЯ МОНОПОЛЬНИМ СТАНОВИЩЕМ // Захист від недобросовісної конкуренції в умовах євроінтеграції та цифрової трансформації: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (31 травня 2024 р.). Київ : Науково-дослідний інститут інтелектуальної власності НАПрН України. К., Інтерсервіс, 2024. 276 с. – С.86-88. [#090]

 

Марченко В. Б., 

к.ю.н., доцент 

професор кафедри приватного права, 

Київський національний економічний 

університет ім. Вадима Гетьмана

ЗАХИСТ ГРОШОВИХ ІНТЕРЕСІВ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ ВІД ЗЛОВЖИВАННЯ МОНОПОЛЬНИМ СТАНОВИЩЕМ

 Свого часу справа за позовом ТОВ «Нібулон» до ПАТ «Укрзалізниця» набула неабиякого резонансу, адже недержавна структура відсудила фактично у держави шкоду у подвійному розмірі, заподіяну внаслідок зловживання монопольним становищем з боку ПАТ «Укрзалізниця» [1].

Слід відзначити, що публікації навколо зазначеної справи носять переважно констатуючий характер, недостатньо заглиблюються у її деталі і проблематику [2, 3]. Однак, одним із проблемних питань судового рішення по даній справі, на наш погляд є те, що задовольнивши позов у частині відшкодування збитків, суд водночас звільнив відповідача від відповідальності за порушення грошового зобов’язання за ст.625 ЦКУ [5]. Тож, головна мета даної роботи – визначити наслідки, правову підставу і позицію суду у даній частині рішення господарського суду по справі № 910/4425/16 [1].

Закон України «Про захист економічної конкуренції» [4] визначає декілька видів порушень у сфері економічної конкуренції, зокрема, антиконкурентні узгоджені дії, зловживання монопольним становищем, обмежувальна та дискримінаційна діяльність, протиправна концентрація. У судовій справі, яку ми розглядаємо йдеться, зокрема, про зловживання монопольним становищем з боку публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі – Залізниця), що завдало збитків товариству з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон» (далі – Підприємство).

Завдання позивача щодо захисту своїх майнових інтересів частково полегшувалось тим, що Антимонопольний комітет України (АМКУ) у своєму рішенні №576-р від 16.07.2013р. визнав відповідача винним у правопорушенні, що визначається як зловживання монопольним становищем [1]. Таке правопорушення передбачене ч.1 ст.13 та п.2 ст.50 ЗУ «Про захист економічної конкуренції» і проявилося у необгрунтованому донарахуванні і стягненні Залізницею з Підприємства певної частки тарифу за перевезення вантажів. Вищезазначеним рішенням АМКУ на Залізницю було накладено штраф у розмірі 100 000 000грн. Зрозуміло, що штраф за своїм характером був адміністративним і безпосереднього стосунку до захисту майнових інтересів Підприємства не мав.

Однак вказане рішення АМКУ мало важливе побіжне і частково, навіть преюдиційне значення. По-перше, відповідно до ч.2 ст.55 ЗУ «Про захист економічної конкуренції» за заподіяння шкоди зловживанням монопольним становищем позивач отримав право на відшкодування шкоди у подвійному розмірі від завданої. По-друге, вказане рішення АМКУ на підставі відповідних доказів зафіксувало з боку відповідача факт зловживання монопольним становищем, який отже, тепер не потребував повторного збирання доказів для доведення у суді.

Водночас, важливо відзначити, що Рішення АМКУ фіксує лише факт протиправної поведінки відповідача, але не склад цивільно-правового правопорушення, яке дає позивачеві право на стягнення збитків. Тому судом був встановлений такий склад за всіма необхідними і достатніми елементами, зокрема, такими як наявність збитків, протиправної поведінки, причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками та вини відповідача.

Враховуючи, що за матеріалами справи Підприємству було завдано шкоди у сумі 60 141 646,80 грн., суд погодився задовольнити вимогу позивача в частині стягнення шкоди у подвійному розмірі на підставі ч.2 ст.55 ЗУ «Про захист економічної конкуренції», а саме, у сумі 120 283 293,60 грн.

Подальший розвиток справи, на наш погляд, включає дискусійні елементи, які варто розглянути детальніше. Окрім відшкодування прямих збитків, позивач також просив суд захистити його майнові інтереси шляхом застосування до відповідача заходів відповідальності за порушення грошових зобов’язань за ст.625 ЦКУ [5]. Відповідно до вказаної статті позивач вимагав стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати на суму необгрунтовано стягнутих з позивача коштів з моменту, як слід розуміти, коли така безпідставність була підтверджена вищезазначеним рішенням АМКУ.

В останньому випадку суд відмовив позивачеві у захисті його грошових інтересів, посилаючись не на норми закону, а на Постанову Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» [6]. У п.5.2 своєї Постанови ВГСУ тлумачить норму ст.625 ЦКУ таким чином, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках, зокрема, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Підсумовуючи, слід сказати наступне. Дана коротка робота виключає можливість детального аналізу правової обгрунтованості вищенаведеного тлумачення ВГСУ, яке прямо не опирається на норми закону і виглядає як звужене порівняно із відповідними нормативними приписами ЦКУ, тож вимагає окремого поглибленого дослідження. З фактичного боку, застосування господарськими судами вищезазначеної правової позиції веде до безкарності боржників за позадоговірними зобов’язальними відносинами. Зокрема, зловживаючи монопольним становищем, такий боржник може фактично привласнити кошти суб’єкта господарювання, безкоштовно користуватись ними і не понести за це ніякої відповідальності. Така практика, на наш погляд, не відповідає ні критерію справедливості, ні економічної доцільності, і вимагає обгрунтованого перегляду. 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

 1.      Рішення господарського суду м.Києва: від 03.10.2016 у справі №910/4425/16 (ТОВ «Нібулон» vs ПАТ «Укрзалізниця»). ЄДРСР. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/61901298

 2.   Загребельська А. Відшкодування шкоди від монополістів у подвійному розмірі – декларація чи реальний механізм? Наші Гроші. 12.07.2019р. URL: https://nashigroshi.org/2019/07/12/vidshkoduvannia-shkody-vid-monopolistiv-u-podviynomu-rozmiri-deklaratsiia-chy-real-nyy-mekhanizm/

 3.     Верцімаха Г. Право на сатисфакцію потерпілим від дій монополіста чи картеля. Наші Гроші. 31.05.2020р. URL: https://nashigroshi.org/2020/05/31/pravo-na-satysfaktsiiu-poterpilym-vid-diy-monopolista-chy-kartelia/

 4.   Про захист економічної конкуренції: Закон України від 11.01.2001 № 2210-III. Офіційний портал ВРУ. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2210-14

 5.  Цивільний кодекс України: від 16.01.2003 № 435-IV. Офіційний портал ВРУ. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15.

 6.         Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань: Постанова Пленуму ВГСУ від 17.12.2013, № 14. Офіційний портал ВРУ. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0014600-13