АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ МИТНИХ ОРГАНІВ У СФЕРІ СПРАВЛЯННЯ ПОДАТКІВ ПОТРЕБУЄ ВДОСКОНАЛЕННЯ
Розглядаючи тенденції та перспективи розвитку податкової системи України під кутом зору Концепції реформування податкової системи [1] можна відзначити цілий ряд положень, присвячених проблемам підвищення ефективності адміністрування та рівня організаційно-правового забезпечення у сфері справляння податків і зборів (обов’язкових платежів). Зокрема, звертається увага, що внаслідок недосконалого правового регулювання взаємовідносин, відсутності цілісного інформаційного простору є недостатньо узгодженою та ефективною діяльність Мінфіну, Державної податкової служби та Держмитслужби щодо реалізації державної податкової політики, збирання податків і зборів (обов’язкових платежів), їх акумуляції в державному і місцевих бюджетах.
Не маючи можливості у рамках короткого розгляду
охопити зазначений аспект у цілому, коротко зупинимось на стані адміністративно-правового
регулювання діяльності митних органів у сфері справляння податків, які як і
податкові органи, визначені законодавством у статусі контролюючих. Поглянемо на
нормативне регулювання діяльності митних органів у сфері справляння податків з
боку спеціального законодавства про діяльність цих органів. Слід відзначити, що
на відміну від податкових органів, систематизоване адміністративно-правове
регулювання діяльності митних органів України, тобто, із визначенням завдань,
функцій та повноважень, як таке відсутнє у законодавстві про їх діяльність, як
загалом, так і щодо сфери справляння обов’язкових платежів, зокрема. Головним і
фактично єдиним документом, у якому на законодавчому рівні визначається
діяльність митних органів є Митний кодекс України [2].
Кодекс визначає митні органи України як спеціально
уповноважені органи виконавчої влади в галузі митної справи, на які відповідно
до Митного Кодексу та інших законів України покладено безпосереднє здійснення
митної справи [3]. Серед складових, що становлять зміст митної справи до сфери
оподаткування відноситься єдине положення щодо митного регулювання, пов’язаного
з встановленням та справлянням податків і зборів [4].
Таким чином, за логікою, митне регулювання, пов’язане
з встановленням та справлянням податків і зборів відноситься до сфери
безпосереднього здійснення митними органами. Видається, що таке положення є
суперечливим і неточним. По-перше, як відомо, встановлення податків і зборів
відноситься до компетенції представницьких органів [5]. По-друге,
загальновідомо, що компетенція митних органів у сфері справляння обов’язкових
платежів стосується не будь-яких податків і зборів, а лише тих, справляння яких
пов’язане із перетинанням товарами митного кордону України, а також із
проходженням певних митних процедур.
Отже, наведене в абзаці 1 статті 3 Митного кодексу
України визначення змісту митної справи у частині, що стосується податків і
зборів, на наш погляд, вимагає зміни свого формулювання. Слова „митне
регулювання, пов’язане з встановленням та справлянням податків і зборів” слід
замінити словами „митне регулювання, пов’язане із справлянням податків і зборів,
які стягуються у зв’язку із перетином товарами митного кордону та проходженням
митних процедур”.
Побіжно відзначимо, що ймовірно, основою для
вищенаведеного положення Митного кодексу стало визначення статті 1 Закону
України „Про зовнішньоекономічну діяльність” [6], де під митним регулюванням розуміється
регулювання питань, пов’язаних із встановленням мит та митних зборів,
процедурами митного контролю, організацією діяльності органів митного контролю
України. Однак в останньому контексті, очевидно, йдеться про більш широку сферу
державної діяльності, що виходить за межі діяльності лише митних органів
України.
Загалом митні органи України наділені досить
розгалуженою компетенцією. Напрями діяльності митних органів України
визначаються Митним кодексом України у вигляді основних завдань [7]. Фактично,
на рівні основних завдань митних органів до податкової сфери можна лише
опосередковано віднести визначене пунктом 5 статті 11 Митного кодексу України
завдання щодо застосування відповідно до закону заходів тарифного регулювання
при переміщенні товарів через митний кордон України. При цьому зміст тарифного
регулювання як аспекту діяльності митних органів Митним кодексом не
розкривається.
Таким чином, слід відзначити, що не дивлячись на
значну роль і місце діяльності митних органів України у сфері справляння
податків, нормативне регулювання цієї діяльності митних органів на рівні закону
(кодексу) відображене вкрай невиразно, і отже, вимагає суттєвого системного
перегляду і доповнення. Це може бути реалізовано шляхом окремого розділу у
складі Митного кодексу України, а можливо, й навіть прийняттям окремого закону
про Державну митну службу, оскільки її статус не має достатньо детального
врегулювання у Митному кодексі. Враховуючи розгалужену структуру діяльності, компетенцію
митних органів доцільно унормувати за допомогою триланкової структури категорій
„завдання – функції – повноваження (права)”, де серед числа інших аспектів слід
чітко визначити компетенцію митних органів як контролюючих органів у сфері
справляння обов’язкових платежів.
ЛІТЕРАТУРА
1. Про схвалення Концепції реформування податкової
системи: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2007р. № 56-р
// Офіційний вісник України. – 2007р. – № 13. – Ст.481.
2. Митний кодекс України від 11 липня 2002р. № 92 // Відомості
Верховної Ради. – 2002р. – №38. – Ст.288.
3. Митний кодекс України від 11.07.2002 № 92. – Пункт
17 статті 1.
4. Митний кодекс України від 11.07.2002 № 92. – Абз.1
статті 3.
5. Про систему оподаткування: Закон України від 25
червня 1991р. № 1251. – Стаття 1.
6. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України
від 16 квітня 1991р. № 959 // Відомості Верховної Ради. – 1991р. – №29. –
Ст.377.
7. Митний кодекс України від 11.07.2002 № 92. – Стаття 11.
Немає коментарів:
Дописати коментар