Марченко В.Б. ЩОДО ГАРАНТІЙ ЗАХИСТУ ПРАЦІВНИКА ПРИ ПОКЛАДЕННІ НА НЬОГО МАТЕРІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ У ПРОЕКТІ ТРУДОВОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ ВІД 26.12.2014р. «Стан, проблеми та перспективи сучасної юриспруденції в умовах євроінтеграції України: юридичні та суспільні аспекти». Матеріали Підсумкової науково-теоретичної інтернет-конференції наукового товариства студентів. ННІПП НАВС. (Київ, 23 квітня 2015 року). К: Нац. акад. внутр. справ., 2015. – 356с. (С.287-288). [#043]

 

ЩОДО ГАРАНТІЙ ЗАХИСТУ ПРАЦІВНИКА ПРИ ПОКЛАДЕННІ НА НЬОГО МАТЕРІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ У ПРОЕКТІ ТРУДОВОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ ВІД 26.12.2014 РОКУ

 

Марченко В.Б., доцент кафедри цивільно-правових дисциплін ННІПП НАВС, кандидат юридичних наук, доцент

Відповідно до статті 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. [1] На забезпечення конституційно-трудових прав громадян, серед інших, спрямовані і засоби трудового права, зокрема, його функції, в числі яких однією з провідних є захисна.

У чинному Кодексі законів про працю України про захисну функцію говорить уже саме формулювання Глави 9 – «Гарантії при покладенні на працівників матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації». [2] Однак, у проекті Трудового кодексу України від 26.12.2014 зазначений аспект відсутній і відповідний параграф 2 Книги 8 проекту формулюється як «Матеріальна відповідальність працівників». [3] Думається, що значення такої зміни не зводиться до суто формального, технічного факту і потребує змістовної оцінки.

На сьогодні, відповідно до загальних підстав і умов матеріальної відповідальності працівників (ст. 130 КЗпП) працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. Зміст функції захисту працівника у даному контексті виражається тим, що при покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також за неодержані підприємством, установою, організацією прибутки і за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності.

У проекті Трудового кодексу України у цілому збережені загальні змістовні засади матеріальної відповідальності працівника. Однак є і помітні відмінності, для детального аналізу яких тут не місце, тому лише назвемо деякі з них. Зокрема, змінився об’єкт заподіяння матеріальної шкоди. За чинним законодавством таким об’єктом постає майно підприємства, установи, організації. Відповідно до пункту 1 статті 335 проекту Трудового кодексу від 26.12.2014 матеріальна відповідальність полягає в обов’язку відшкодування прямої дійсної майнової шкоди, заподіяної працівником роботодавцеві внаслідок порушення трудових обов’язків. Тобто, тут об’єктом постає майно роботодавця. Також у проекті не згадується про таку форму вини працівника як недбалість. Тоді як за чинним КЗпП відповідно до статті 133 визначаються випадки обмеженої матеріальної відповідальності працівників за майнову шкоду саме внаслідок недбалості.

І особливо у даній публікації ми б хотіли звернути увагу на відсутність у проекті Трудового кодексу від 26.12.2014 акценту на гарантуванні прав і законних інтересів працівників при покладенні на них матеріальної відповідальності як у заголовках, так і в змісті відповідних підрозділів проекту (Книга 8, параграф 2). Ця обставина очевидно контрастує з чинним КЗпП і змушує, на наш погляд, звернутись до оцінки з точки зору захисної функції трудового права.

Як відзначається в літературі, захисна функція трудового права тісно пов’язана з його соціальною функцією, якою є охорона праці. [4, с.29] Але, якщо остання має більш загальний характер, то спеціально-юридична захисна функція трудового права спрямована на охорону трудових прав та інтересів одного з безпосередніх учасників трудових правовідносин. У цьому плані трудове право захищає інтереси працівника як сторони, певною мірою слабшої у трудових відносинах.

На нашу думку, кожен на перший погляд, незначний нюанс, акцент у бік затінення гарантій працівника, зокрема, при покладення на нього матеріальної відповідальності, у підсумку приводить до зниження захисної функції трудового права загалом. Думається, що пов’язана з цим видозміна у проекті Трудового кодексу України від 26.12.2014 є неприпустимою. Виклад правил щодо покладення матеріальної відповідальності на працівника внаслідок порушення ним трудових обов’язків має бути поданий із збереженням акценту на гарантування прав і законних інтересів працівника. Зокрема, як варіант, заголовок параграфу 2 Книги восьмої проекту Трудового кодексу пропонується викласти у такій редакції: «Матеріальна відповідальність працівників. Гарантії при покладенні на працівників матеріальної відповідальності внаслідок порушення ними трудових обов’язків»

 

Список використаних джерел:

1. Конституція України : від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

2. Кодекс законів про працю України // Відомості Верховної Ради УРСР від 17.12.1971. – 1971. – Додаток № 50.

3. Проект Трудового Кодексу України: від 26.12.2014р. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=53221

4. Трудове право України. Академічний курс : Підручник за ред. П. Д. Пилипенка – К.: Ін. Юре, 2014 – 552 с