Марченко В.Б. ПОНЯТТЯ ТА ЗМІСТ ВІДНОСИН ЩОДО СПРАВЛЯННЯ ПОДАТКІВ (ОБОВ’ЯЗКОВИХ ПЛАТЕЖІВ) // Часопис Київського університету права. – 2010. – № 2. – С. 138–142. [#025]

 

Віктор Борисович Марченко,

кандидат юридичних наук, доцент

Національного авіаційного університету

ПОНЯТТЯ ТА ЗМІСТ ВІДНОСИН ЩОДО СПРАВЛЯННЯ ПОДАТКІВ (ОБОВ’ЯЗКОВИХ ПЛАТЕЖІВ)

Предметною основою правового регулювання у сфері справляння податків у загальному вигляді є відповідні відносини щодо мобілізації коштів у формі обов’язкових платежів до відповідних централізованих фондів. У контексті вдосконалення правового регулювання податкових відносин, розвитку податкового законодавства, в тому числі у напрямі його кодифікації, особливої актуальності набуває питання визначення і уточнення структури і змісту податкових відносин, і зокрема, співвідношення останніх із поняттям справляння податків.

Поняття справляння податків було введено в українське законодавство в контексті механізму справляння податків і зборів (обов’язкових платежів) у 1997 році Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про систему оподаткування” [1], яким фактично було запроваджено нову редакцію Закону України „Про систему оподаткування” загалом. Відповідно до абзацу 3 статті 1 вказаного Закону нове поняття було введене у тому контексті, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов’язкових платежів) і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Марченко В.Б. ЗАКОНОДАВЧИЙ РОЗВИТОК АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ СФЕРИ СПРАВЛЯННЯ ПОДАТКІВ (ОБОВ’ЯЗКОВИХ ПЛАТЕЖІВ) // Юриспруденція: теорія і практика. – 2010. – № 8(70).– С. 14–20. [#024]

 

Марченко В.Б.,

кандидат юридичних наук, доцент кафедри

Національного авіаційного університету

 

ЗАКОНОДАВЧИЙ РОЗВИТОК АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ СФЕРИ СПРАВЛЯННЯ ПОДАТКІВ (ОБОВ’ЯЗКОВИХ ПЛАТЕЖІВ)

Анотація

В статті розглядається розвиток законодавства щодо адміністративно-правових основ сфери справляння податків (обов’язкових платежів) в новітній історії незалежної України, аналізується його зміст, пропонується авторський варіант його періодизації. Робиться висновок щодо тенденції на його лібералізацію та підвищення гарантій прав особи у податковій сфері.

Ключові слова: податкове законодавство, справляння податків, адміністративно-правове регулювання справляння податків, податкове адміністрування, податкові органи, контролюючі органи.

Законодавче становлення сфери справляння податків, формування відповідних уповноважених органів, процедур їх діяльності пройшло певний історичний розвиток, аналіз якого є необхідним для розуміння сьогоднішнього стану та перспектив адміністративно-правового регулювання сфери справляння податків. На сьогодні в Україні здійснено досить небагато досліджень стосовно розвитку законодавства щодо адміністративно-правових засад справляння податків. При цьому розглядаються переважно лише про податкові органи України і виявлено лише окремі еволюційні закономірності відповідного законодавства [1]. Зокрема, було запропоновано періодизацію процесу розвитку законодавства про податкову службу в Україні, розподілену на два етапи, змістовна характеристика яких полягає в тому, що перший етап охоплює період з моменту заснування податкової служби у 1990 р. і формування основних положень структури та діяльності податкових органів до початку її реформування у 1996 р. Другий етап відзначається прийняттям на підставі нової Конституції України рішення щодо реорганізації податкових органів у 1996 р. і закріпленням результатів реформи податкової служби у Законі від 5 лютого 1998 р. „Про державну податкову службу в Україні” [2].

Марченко В.Б. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ РЕЖИМ У СФЕРІ СПРАВЛЯННЯ ПОДАТКІВ (ОБОВ’ЯЗКОВИХ ПЛАТЕЖІВ) // Юридична Україна. – 2010. – № 7(91).– С. 48–51. [#023]

 

УДК 342.9

Віктор Марченко,

кандидат юридичних наук,

доцент кафедри конституційного та адміністративного права

Національного авіаційного університету

 

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ РЕЖИМ У СФЕРІ СПРАВЛЯННЯ ПОДАТКІВ (ОБОВ’ЯЗКОВИХ ПЛАТЕЖІВ)

 

У статті сфера справляння податків розглядається під кутом зору цілісного адміністративно-правового режиму. Специфічні особливості застосування адміністративно-правових засобів регулювання відносин у даній сфері пропонується відображати поняттям адміністративно-правового режиму, який охоплює діяльність не лише державних органів, а й інших суб’єктів за ознакою мети їх діяльності у податковій сфері, тобто наповнення відповідних централізованих фондів коштами у формі обов’язкових платежів.

Ключові слова: справляння податків, податкові правовідносини, адміністративно-правовий режим, адміністрування податків, податкове зобов’язання.

Дослідженню окремих адміністративно-правових аспектів сфери справляння податків в Україні присвячена чимала кількість робіт, які умовно можна поділити на декілька категорій. Перш за все, це роботи, присвячені податковим органам, їх організаційно-правовому статусу, управлінським аспектам [1]. Одна із найчисленніших груп досліджень стосується податкового контролю, контрольних аспектів діяльності податкових органів [2]. Окремо виділяється категорія досліджень, присвячених застосуванню примусових заходів, способів забезпечення дотримання і виконання податкового законодавства [3]. Як окрему категорію можна виділити дослідження, присвячені платникам, іншим суб’єктам податкових правовідносин та пов’язаним із ними аспектам [4].

Марченко В.Б. ФУНКЦІЇ ТА ПОВНОВАЖЕННЯ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ: НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ СПІВВІДНОШЕННЯ // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 42. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – 2008. – С. 430–435. [#017]

 

В.Б. МАРЧЕНКО 

ФУНКЦІЇ ТА ПОВНОВАЖЕННЯ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ: НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ СПІВВІДНОШЕННЯ

Податкове законодавство опосередковує суспільні відносини, що належать до числа найбільш динамічних, тому характеризується постійними змінами і доповненнями, а його вдосконалення постійно перебуває серед числа провідних напрямів реформування податкової системи. Концепція реформування податкової системи України, затверджена Кабінетом Міністрів України 19 лютого 2007 року[1], ставить завдання, зокрема, щодо створення умов для формування сприятливого інституційного середовища оподаткування шляхом забезпечення детальної законодавчої регламентації всіх аспектів податкових правовідносин з метою запобігання вирішенню спірних питань на розсуд контролюючих органів, а також забезпечення визначення остаточного переліку прав, обов'язків і відповідальності як платників, так і контролюючих органів з метою рівного розподілу функцій та прав сторін.

Марченко В.Б. СПІВВІДНОШЕННЯ ТА УЗГОДЖЕННЯ НОРМАТИВНОЇ РЕГЛАМЕНТАЦІЇ ЗАВДАНЬ І ФУНКЦІЙ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ // Часопис Київського університету права. – 2008. – № 4. – С. 96–100. [#016]

 

Віктор Борисович Марченко,

ст. викладач юридичного факультету

Київського національного економічного університету

 

СПІВВІДНОШЕННЯ ТА УЗГОДЖЕННЯ НОРМАТИВНОЇ РЕГЛАМЕНТАЦІЇ ЗАВДАНЬ І ФУНКЦІЙ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

 

Нечіткість, неповнота та неузгодженість законодавчих норм є однією із провідних проблемних категорій у сфері правозастосування і веде до непродуктивних суперечок, зловживань, і врешті, до недосягнення мети законодавчого регулювання. Сфера справляння податків є однією із найбільш актуальних сфер у цьому питанні. Тут законодавча невизначеність може призвести, з одного боку, до необґрунтованого застосування примусових заходів, порушення прав, матеріальних втрат платників, а з іншого – до ухилень від сплати податків та втрат бюджетних надходжень.

Марченко В.Б. НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ФУНКЦІЙ СУБ’ЄКТІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕСОМ СПРАВЛЯННЯ ПОДАТКІВ // Часопис Київського університету права. – 2007. – № 4. – С. 121–126. [#012]

 

Віктор Борисович Марченко, ст. викладач

юридичного факультету Київського

національного економічного університету

 

НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ФУНКЦІЙ СУБ’ЄКТІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕСОМ СПРАВЛЯННЯ ПОДАТКІВ.

На сьогодні функції органів виконавчої влади, як і їх повноваження та основи визначення компетенції відносяться в літературі до числа державно-управлінських явищ із малодослідженими теоретико-методологічними і науково-прикладними аспектами[1]. Актуальність проблеми державно-управлінських функцій безпосередньо пов’язана із важливими науковими та практичними завданнями щодо належного правового регулювання та правозастосування у сфері державного управління, ефективної реалізації останнього.

Однією з причин такого становища, тобто, загальної проблеми із державно-управлінськими функціями, на наш погляд, є відірваність відповідних досліджень від конкретних державно-управлінських сфер, а також пов’язане із цим неврахування системної цілісності, яку утворюють функції у контексті такої сфери. Тому взявши за основу сферу державного управління процесом справляння податків та системний підхід до аналізу відповідних функцій і їх змісту, ми вбачаємо мету даної роботи у виробленні пропозицій щодо цілісності та несперечливості правового регулювання відповідних державно-управлінських функцій та розуміння їх характеру.

Марченко В.Б. КОНЦЕПТУАЛЬНЕ РОЗУМІННЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ЯК МЕТОДОЛОГІЧНА ОСНОВА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ УПРАВЛІНСЬКИХ ФУНКЦІЙ ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ // Часопис Київського університету права. – 2006. – № 4. – С. 106–111. [#011]

Віктор Борисович Марченко, ст. викладач

юридичного факультету Київського

національного економічного університету

 

КОНЦЕПТУАЛЬНЕ РОЗУМІННЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ЯК МЕТОДОЛОГІЧНА ОСНОВА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ УПРАВЛІНСЬКИХ ФУНКЦІЙ ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ.

 Як свідчить аналіз спеціальних робіт з теорії функцій органів державного управління, відповідні дослідження помітно мало розглядаються у контексті концептуального розуміння самого поняття державного управління, що виглядає нелогічно. Адже ж, очевидно, що функції управління є похідними від самого управління, обумовлюються ним, тому невизначеність останнього приводить до невизначеності перших. Така методологічна умова постає, на наш погляд, імперативною.

Чітке концептуальне розуміння самого поняття державного управління має бути покладене за визначальну основу, детермінаційний потенціал і критерій щодо провідних складових елементів системи державного управління, і зокрема, державно-управлінських функцій відповідних органів.

Марченко В.Б. КОНЦЕПТУАЛЬНЕ РОЗУМІННЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ЯК МЕТОДОЛОГІЧНА ОСНОВА ФУНКЦІЙ ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ // Правове регулювання економіки: Збірник наукових праць. – Випуск 6. – К.: КНЕУ, 2006. – С. 68–76. [#010]

УДК 351:35.077

В. Б. Марченко,

ст. викладач кафедри міжнародного та європейського права

київського національного економічного університету

імені Вадима Гетьмана

 

КОНЦЕПТУАЛЬНЕ РОЗУМІННЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ЯК МЕТОДОЛОГІЧНА ОСНОВА УПРАВЛІНСЬКИХ ФУНКЦІЙ ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ

В статті зроблена спроба показати зв’язок між розумінням функцій органів державного управління та концептуальним розумінням самого державного управління. Наголошується на обмеженості вузько-діяльнісного розуміння державного управління та, відповідно, державно-управлінських функцій. Вказується на негативні наслідки виключення цілей державного управління та управлінських функцій державних органів з числа юридичних понять та на необхідність доповнення теорії цільовим розумінням державного управління і функцій його органів.

Ключові слова: державне управління, управлінські функції.

 

Марченко В.Б. ОКРЕМІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ТА ЗАВДАНЬ ТЕОРІЇ ФУНКЦІЙ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ. Часопис Київського університету права. – 2005. – № 3. – С. 106–111. [#008]

 

Віктор Борисович Марченко, ст. викладач

кафедри юридичного факультету Київського

національного економічного університету

 

ОКРЕМІ АСПЕКТИ ЩОДО РОЗВИТКУ ТА ЗАДАЧ ТЕОРІЇ ФУНКЦІЙ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

Судячи з публікацій, необхідність подальшої розробки теоретичних аспектів функцій держави, її органів загалом залишається актуальною на сучасному етапі теорії державного управління та адміністративно-правової науки[1]. Не кажучи вже про радянський період, де, як справедливо відзначається в літературі, функції органів державного управління були окремим предметом дослідження теорії державного управління та науки адміністративного права[2]. Щодо напрямів тих досліджень, прізвищ дослідників та праць того періоду, то вони на сьогодні, на наш погляд, є достатньо висвітленими, зокрема, вказаним джерелом, на яке й посилаємось, не вдаючись до зайвого повторення.

Марченко В.Б. СУТНІСТЬ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ ЯК ДЕРЖАВНО-УПРАВЛІНСЬКОЇ КАТЕГОРІЇ // Правове регулювання економіки : збірник наукових праць. – Випуск 4. – К.: КНЕУ, 2003. – С. 149–159. [#005]

В. Б. Марченко,

старший викладач кафедри державно-правових

дисциплін юридичного факультету КНЕУ

 

СУТНІСТЬ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ ЯК ДЕРЖАВНО-УПРАВЛІНСЬКОЇ КАТЕГОРІЇ

 

Завданням цієї роботи є комплексно дослідити сутність державного фінансового контролю як державно-управлінської категорії, як сфери діяльності цілого ряду органів державного управління і, зокрема, державних податкових органів.

Комплексне дослідження сфери державного фінансового контролю дозволить системно, з наукових позицій підійти до аналізу та побудови завдань, функцій, повноважень, структури та методів діяльності органів державного управління, які здійснюють діяльність у цій сфері. Такий підхід, на наш погляд, ще недостатньо розроблений у науці.

Марченко В.Б. ПОНЯТТЯ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ // Правове регулювання економіки : збірник наукових праць. – Випуск 1. – К.: КНЕУ, 2000. – С. 137–149. [#003]

 

Марченко В. Б.

старший викладач кафедри

правового регулювання економіки

юридичного факультету КНЕУ

ПОНЯТТЯ  ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ.

Явище фінансового контролю, як і контролю взагалі, є очевидно складним, багатоаспектним. Можна сказати, що контроль є категорією всеосяжною, всепроникаючою і універсальною. Він притаманний практично будь-якій сфері цілеспрямованої людської діяльності. Крім того, контроль є фундаментальною категорією не лише соціальних систем, але й біологічних, а також технічних, які є виразом природного творчого людського потенціалу.