Марченко В.Б. ЩОДО ВИЗНАЧЕННЯ ПРАВОВОГО СТАТУСУ КРИПТОВАЛЮТ В УКРАЇНІ // «Нові форми грошей та фінансових активів: становлення, перспективи, ризики» : тези І Міжнар. наук.-практ. конференції (29 листопада 2017 р.). К.: КНЕУ, 2018. 243с. – С. 208-212. [#054]

 

УДК 342.951

Марченко Віктор Борисович,

к.ю.н., доцент,

доцент кафедри правового регулювання економіки,

ДВНЗ "КНЕУ ім. В. Гетьмана"

mvb1@ukr.net

 

ЩОДО ВИЗНАЧЕННЯ ПРАВОВОГО СТАТУСУ КРИПТОВАЛЮТ В УКРАЇНІ

 

На сьогодні очевидно, що явище криптовалют привернуло увагу та ентузіазм значної частини соціуму як у світі загалом, так і в Україні, зокрема. Дехто хотів би використовувати криптовалюту в якості засобу платежу. Так, вже є інформація про те, що в Україні вперше у світі продано квартиру за криптовалюту [1]. Україна входить до ТОП-10 країн світу за кількістю користувачів Bitcoin. В Україні здійснює свою діяльність найбільше в СНД біткоїн-агентство Kuna, одним із проектів якого є криптовалютна біржа. Застосування децентралізованих технологій планується та частково вже реалізується на державному рівні: e-Auction 3.0, e-Vox, E-Ukraine. В Україні також дуже розвинене криптовалютне товариство. У грудні 2016 р. Українська біржа стала першим у світі майданчиком, де торгуються деривативи Bitcoin [3]. Діяльність у сфері криптовалют привертає увагу також і держави, зокрема, її правоохоронних органів. Так, правоохоронці виявили на території ДП "Лікувально-оздоровчий" ІЕЗ ім. Патона" 200 одиниць комп'ютерного обладнання для генерації криптовалюти Bitcoin, які працювали з порушенням законодавства. Про це йдеться в постанові №759/11642/17 від 4 серпня Святошинського районного суду Києва [6].

Марченко В.Б. ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ У СФЕРІ ЕЛЕКТРОННОГО ЦИФРОВОГО ПІДПИСУ. Порівняльно-аналітичне право. 2017. № 4. С.185-188. [#053]

УДК 342.951

ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ У СФЕРІ ЕЛЕКТРОННОГО ЦИФРОВОГО ПІДПИСУ

LEGAL BASICS OF STATE CONTROL IN THE FIELD OF ELECTRONIC DIGITAL SIGNATURE

Марченко В.Б., 

кандидат юридичних наук, доцент,

доцент кафедри правового регулювання економіки, 

Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана

 

В статті аналізуються правові засади державного контролю у сфері електронного цифрового підпису. Визначено систему нормативно-правових актів, що регулюють контрольні відносини у сфері ЕЦП. Наведено міжнародно-правові орієнтири розвитку правового регулювання у даній сфері. Підтримується ідея щодо оптимізації контрольних функцій держави.

Ключові слова: електронний цифровий підпис, контролюючий орган у сфері ЕЦП, державний нагляд (контроль) у сфері ЕЦП, Адміністрація держспецзв’язку, електронна ідентифікація та довірчі послуги, критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності у сфері послуг ЕЦП.

В статье анализируются правовые основы государственного контроля в сфере электронной цифровой подписи. Определена система нормативно-правовых актов, которые регулируют контрольные отношения в сфере ЭЦП. Приведены международно-правовые ориентиры развития правового регулирования в данной сфере. Поддерживается идея оптимизации контрольных функций государства.

Ключевые слова: электронная цифровая подпись, контролирующий орган в сфере ЕЦП, государственный надзор (контроль) в сфере ЭЦП, Администрация госспецсвязи, электронная идентификация и доверительные услуги, критерии, за которыми оценивается степень риска от осуществления хозяйственной деятельности в сфере услуг ЭЦП.

In the article legal basics of state control are analysed in the field of electronic digital signature. The system of normatively-legal acts that regulate control relations in the field of EDS is determined. International law reference-points over of development of the legal adjusting are brought in this sphere. An idea is grounded on simplification and increase of efficiency of control procedures.

Keywords: electronic digital signature, supervisory organ in the field of EDS, state supervision (control) in the field of EDS, Administration of the special state communication, electronic authentication and confidence services, criteria after that a risk degree is estimated from realization of economic activity in the field of services of EDS.

 

Постановка проблеми. Відносини у сфері контролю держави за діяльністю суб'єктів господарювання є одними із найгостріших і найсуперечливіших в Україні. Водночас масштаби такої контрольної діяльності розширюються в міру того, як з'являються все нові види діяльності господарюючих суб'єктів, що зачіпають інтереси значної частини суспільства. Відповідно держава, діючи від імені та в інтересах суспільства в цілому, розширює правові та організаційні рамки свого контролю. Надання послуг щодо електронного цифрового підпису (ЕЦП) є однією з новітніх сфер, де запроваджено державний контроль. Контрольні відносини щодо ЕЦП неминуче породжують суперечки, що нерідко знаходять вирішення лише через судові процедури [1].

Марченко В.Б. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСОБИ ЗАХИСТУ ПРАВ ПЛАТНИКІВ ПОДАТКІВ // Юридичний науковий електронний журнал. – 2017. – № 5. – С.89–92. [#052]

УДК 342.951

 АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСОБИ ЗАХИСТУ ПРАВ ПЛАТНИКІВ ПОДАТКІВ

Марченко В.Б., к.ю.н., доцент,

доцент кафедри правового регулювання економіки,

Київський національний економічний університет 

Стаття присвячена дослідженню проблематики адміністративно-правових засобів захисту прав платників податків. Окрема увага приділяється питанням визначення способів захисту прав платників в адміністративному процесі. Звертається увага на дискусійні посилання окремих авторів на цивільне законодавство при виборі способів захисту прав в адміністративному провадженні. Робиться висновок про недоцільність таких посилань, оскільки адміністративно-процесуальне законодавство, хоч і в неявному вигляді, дає можливість вибору належного способу захисту прав платників, суб’єктів адміністративно-правових відносин. 

Ключові слова: захист прав платників податків, адміністративно-правові засоби захисту прав, механізм забезпечення прав та законних інтересів платника податків, адміністративне судочинство, способи захисту прав в адміністративному процесі. 

Статья посвящена исследованию проблематики административно-правовых средств защиты прав налогоплательщиков. Отдельное внимание уделяется вопросам определения способов защиты прав плательщиков в административном процессе. Обращается внимание на дискуссионные ссылки отдельных авторов на гражданское законодательство при выборе способов защиты прав в административном производстве. Делается вывод о нецелесообразности таких ссылок, поскольку административно-процессуальное законодательство, хотя и в неявном виде, дает возможность выбора надлежащего способа защиты прав плательщиков, субъектов административно-правовых отношений.

Ключевые слова: защита прав налогоплательщиков, административно-правовые средства защиты прав, механизм обеспечения прав и законных интересов налогоплательщика, административное судопроизводство, способы защиты прав в административном процессе.

The article is sanctified to research of range of problems of administrative law facilities of defence of rights for taxpayers. Separate attention is spared to the questions of determination of methods of defence of rights for payers in an administrative process. Attention applies on debatable references of separate authors to the civil legislation at the choice of methods of defence of rights in administrative realization. In opinion of author, application of such analogy looks debatable. And on the other hand, underlines a normative problem in relation to determination of administrative law methods of defence of rights for the subjects of corresponding legal relationships. This legislative problem – one of factors that quite often bring plaintiffs over – taxpayers to electing of incorrect methods of defence of the broken right in a court, as a result of what last, deprived possibility to go out outside lawsuit requirements, refuses in satisfaction of such requirements.

The aim of publication consists in that on the basis of analysis of corresponding legislation of Ukraine, to define normatively-legal principles of administrative law facilities of defence of rights for taxpayers, their range of problems and ways of her decision.

Administrative law facilities are the leading constituent of mechanism of providing of rights for personality in a tax sphere. Administrative law defence of rights, freedoms and legal interests of citizen is determined as an aggregate of applied in the order, well-regulated the norms of administrative law, facilities, sent to realization on that by organs (by public servants), and also persons and citizens of corresponding judicial actions. After a judicial form administrative law facilities of defence of rights for persons in a tax sphere are divided on to the court and extra-judicial.

An administrative legislation, unlike civil, does not contain the direct certain list of facilities of defence of rights for taxpayers, subjects of administrative law relations, that complicates possibilities of defence up to a point, in particular, in courts. However pointing on the methods of defence of rights in an administrative process is contained in Code of the administrative rule-making of Ukraine.

Thus, deciding a question about the choice of method of defence of rights for taxpayers, subjects of administrative law relations in an administrative process hardly it costs to allude to the norms of the article 16 of the Civil code of Ukraine. Such methods of defence of rights, though not in literal expression, however foreseen by an administratively-judicial legislation. At the same time, in perspective codification it costs to foresee direct determination of methods of defence of rights for subjects in administrative realization.

Keywords: defence of rights for taxpayers, administrative law facilities of defence of rights, mechanism of providing of rights and legal interests of taxpayer, administrative rule-making, methods of defence of rights in an administrative process.

 

У деяких адміністративно-правових дослідженнях, зокрема,  щодо захисту прав платників податків [1], захисту прав юридичної особи в адміністративному провадженні [2] сьогодні в якості нормативної основи наводяться положення статті 16 Цивільного кодексу України, частина 2 якої визначає способи захисту цивільних прав та інтересів. Застосування такої аналогії виглядає дискусійним. А з іншого боку, підкреслює нормативну проблему щодо визначення адміністративно-правових способів захисту прав суб’єктів відповідних правовідносин. Дана законодавча проблема – один із чинників, що нерідко приводять позивачів – платників податків до обрання невірних способів захисту порушеного права в суді, в результаті чого останній, позбавлений можливості вийти за межі позовних вимог, відмовляє у задоволенні таких вимог [3].

Марченко В.Б. ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ У СФЕРІ ЕЛЕКТРОННОГО ЦИФРОВОГО ПІДПИСУ // Матеріали Міжнародної конференції «Угода про асоціацію як інструмент правових реформ в Україні». – Національний юридичний університет ім. Ярослава Мудрого. – 23 жовтня 2017. – Харків: Право, 2017. – С. 84-87. [#051]

ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ У СФЕРІ ЕЛЕКТРОННОГО ЦИФРОВОГО ПІДПИСУ

Марченко Віктор Борисович, к.ю.н., доцент,

доцент кафедри правового регулювання економіки, КНЕУ

 

Угода про асоціацію з Європейським Союзом [1] на сьогодні, безумовно, є актуальним і дієвим інструментом проведення правових реформ в Україні. Впровадження цього документа створює для України десятки, а то й сотні питань, у напрямі яких необхідно прикласти законодавчі та організаційні зусилля задля наближення нашої держави і суспільства до правового порядку ЄС.

Слід відзначити, що спрямована робота над завданнями асоціації ведеться в Україні вже тривалий час. Одним із визначальних правових орієнтирів у цьому сенсі є затверджений Кабінетом міністрів України План заходів з імплементації Угоди про асоціацію [2]. Структурно цей документ включає три частини: План заходів з імплементації Угоди про асоціацію у цілому, а також окремо План заходів з імплементації розділу IV “Торгівля і питання, пов’язані з торгівлею” Угоди та План заходів з імплементації розділу V “Економічне та галузеве співробітництво” Угоди.

Марченко В.Б. ЩОДО НАДАННЯ НЕБАНКІВСЬКИМ УСТАНОВАМ ПРАВА ЕМІСІЇ ЕЛЕКТРОННИХ ГРОШЕЙ. Юридична наука і практика: пошук правової гармонії: збірник матеріалів Міжнародної юридичної науково-практичної конференції «Актуальна юриспруденція», м.Київ, 5 жовтня 2017 року. Тези наукових доповідей. – К.: Видавничий дім «АртЕк», 2017. – 207с. С.63-65. [#050]

ЩОДО НАДАННЯ НЕБАНКІВСЬКИМ УСТАНОВАМ ПРАВА ЕМІСІЇ ЕЛЕКТРОННИХ ГРОШЕЙ

Марченко Віктор Борисович, к.ю.н., доцент,

доцент кафедри правового регулювання економіки 

Київського національного економічного університету

 

Як свідчать інформаційні повідомлення у банківських колах розглядається питання щодо залучення небанківських установ до емісії електронних грошей в Україні [1]. Така пропозиція виглядає суто практичною і заслуговує на увагу. Водночас її реалізація вимагає достатнього наукового обґрунтування. Адже саме поєднання наукових і практичних критеріїв є запорукою запровадження ефективного нормативно-правового регулювання суспільних відносин, зокрема, у сфері випуску та обігу електронних грошей.

Оскільки операції щодо емісії електронних грошей передбачають використання грошових коштів фізичних та юридичних осіб, то одним із перших постає питання ефективного контролю за діяльністю установ-емітентів. Щодо контрольної діяльності у сфері операцій з фінансовими коштами сьогодні набуває поширення поняття пруденційного нагляду. Йдеться, зокрема, про сферу банківської, страхової діяльності, фондового ринку та цінних паперів. Слід відзначити, що дане поняття поки-що не є достатньо розробленим у правовій науці.

Марченко В.Б. СУЧАСНІ ПИТАННЯ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ У СФЕРІ ЕЛЕКТРОННОЇ ІДЕНТИФІКАЦІЇ ТА ДОВІРЧИХ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ // Адміністративне право і процес. – 2017. – № 2. – С.136-143. [#049]

 

УДК 342.951

Марченко В.Б., к. ю. н., доцент,

доцент кафедри правового регулювання економіки

Юридичного інституту

КНЕУ імені Вадима Гетьмана

 

СУЧАСНІ ПИТАННЯ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ У СФЕРІ ЕЛЕКТРОННОЇ ІДЕНТИФІКАЦІЇ ТА ДОВІРЧИХ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ

 

В статті розглядається еволюція правового регулювання електронної ідентифікації та довірчих послуг в Україні. Звертається увага на контекст асоціації з ЄС, європейську обумовленість даного процесу. Аналізуються основні положення відповідних нормативних актів. Пропонується розглядати електронну ідентифікацію та довірчі послуги як окремий комплексний правовий інститут.

Ключові слова: електронна ідентифікація; електронні довірчі послуги; електронний підпис; електронний цифровий підпис; автентифікація; реєстрована електронна доставка; автентифікація веб-сайту; електронна позначка часу.

 

Актуальність правових досліджень електронної ідентифікації та довірчих послуг в Україні обумовлена тим, що виникнувши відносно недавно, ці явища на сьогодні є невід’ємним елементом як приватних, так і публічних суспільних відносин у провідних країнах Європи і світу. Розвиток даної сфери є одним із необхідних чинників інтеграції України до європейської та світової спільноти загалом.

Як відомо, одним із провідних програмних модернізаційних чинників для України на сьогодні є Угода про асоціацію з Європейським Союзом [1]. Цей об'ємний документ, структуру якого складають 7 розділів, 486 статей та додатки включає десятки, якщо не сотні окремих соціальних, економічних, екологічних, правових питань. Без перебільшення, щоб отримати результати по кожному із них Україні знадобиться не один десяток років. Слід відзначити, що Україна спрямовано працює над завданнями асоціації, зокрема, відповідно до затвердженого Кабінетом Міністрів України Плану заходів з імплементації Угоди про асоціацію [2].

Марченко В.Б. МОДЕРНІЗАЦІЯ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕЛЕКТРОННИХ ДОВІРЧИХ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ. Модернізація правових інститутів: вимоги часу: збірник матеріалів Міжнародної юридичної науково-практичної конференції «Актуальна юриспруденція», м.Київ, 8 грудня 2016 року. Тези наукових доповідей. – К.: Видавничий дім «АртЕк», 2016. – 252с. С.83-85. [#048]

 

МОДЕРНІЗАЦІЯ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕЛЕКТРОННИХ ДОВІРЧИХ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ

 

МАРЧЕНКО Віктор Борисович, 

к.ю.н., доцент, доцент кафедри правового 

регулювання економіки, Київського національного

економічного університету ім. В.Гетьмана

 

Одним із провідних програмних модернізаційних чинників для України на сьогодні є Угода про асоціацію з Європейським Союзом [1]. Цей об'ємний документ, структуру якого складають 7 розділів, 486 статей та додатки включає десятки, якщо не сотні окремих соціальних, економічних, екологічних, правових питань. Без перебільшення, щоб отримати результати по кожному із них Україні знадобиться не один десяток років. Варто сказати, що Україна спрямовано працює над завданнями асоціації, зокрема, відповідно до затвердженого КМУ Плану заходів з імплементації Угоди про асоціацію [2].

Одним із пунктів Угоди є розвиток електронної торгівлі (ст.ст. 139, 140). В цій частині Угода передбачає, що сторони підтримують діалог з питань регулювання, зокрема, щодо визнання сертифікатів електронних підписів, виданих населенню, та сприяння розвитку послуг транскордонної сертифікації.

Марченко В.Б. СПОСОБИ ГАРМОНІЗАЦІЇ ГОСПОДАРСЬКОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ В РАМКАХ УГОДИ ПРО АСОЦІАЦІЮ З ЄС. «Правова реформа в сучасних умовах: досягнення і перспективи». Матеріали VI Міжнародної науково-практичної конференції, м.Київ, Національний авіаційний університет, 26 лютого 2016р. Т.II. Тернопіль: Вектор, 2016. 332с. – С. 303-305. [#047]

 

УДК 346.7(477):346.548+340.134(4)

Марченко В.Б., к.ю.н., доцент

Київський національний економічний університет, 

м.Київ, Україна

 

СПОСОБИ ГАРМОНІЗАЦІЇ ГОСПОДАРСЬКОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ В РАМКАХ УГОДИ ПРО АСОЦІАЦІЮ З ЄС

Підписання Україною Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27.06.2014р. [1] поставило на одне із чільних місць задачу щодо визначення цілей, засобів та організаційно-правового механізму гармонізації українського законодавства з правом Євросоюзу.

Стосовно сфери господарського законодавства очевидно правомірним буде визначити загальну мету гармонізації як таку, що полягає у створенні в Україні достатньо уніфікованого правового середовища для всіх суб'єктів ринкових відносин України та країн Євросоюзу. Щодо засобів і форм гармонізації, навколо яких і зосереджена ця коротка за обсягом робота, то очевидно, що першоосновою для їх визначення є сам текст Угоди про асоціацію. Однак слід мати на увазі, що початок процесу гармонізації був покладений ще задовго до прийняття згаданої Угоди. Зокрема, один із початкових етапів пов’язаний із прийняттям Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами (УПС) від 14.06.1994р. [2]. Тому українські науковці вже досить тривалий час розробляють питання щодо теоретичного обґрунтування процесу гармонізації українського законодавства з правом ЄС [3; 4; 5].

Марченко В.Б. ПРОБЛЕМИ ВИКОРИСТАННЯ ТА ЗАХИСТУ ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ В УМОВАХ ЗАГРОЗИ ІНТЕРЕСАМ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ / Діхтієвський П.В., Марченко В.Б. // Адміністративне право і процес. – 2016. – № 1. – С. 106–115. [#046]

 

УДК 342.721

ПРОБЛЕМИ ВИКОРИСТАННЯ ТА ЗАХИСТУ ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ В УМОВАХ ЗАГРОЗИ ІНТЕРЕСАМ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ

Діхтієвський П.В., д.ю.н., професор,
професор кафедри адміністративного права юридичного факультету КНУ 

імені Тараса Шевченка
Марченко В.Б., к. ю. н., доцент,
доцент кафедри правового регулювання економіки юридичного факультету КНЕУ 

імені Вадима Гетьмана

 

В статті аналізується проблематика використання та захисту персональних даних в умовах загрози інтересам національної безпеки України. Звертається увага на певні законодавчі перешкоди щодо участі громадських формувань у відстоюванні інтересів національної безпеки країни. Пропонуються конкретні шляхи вирішення проблеми шляхом внесення відповідних змін до Закону України «Про захист персональних даних».

Ключові слова: персональні дані; захист персональних даних; конфіденційна інформація про особу; право на повагу до приватного та сімейного життя, до житла та кореспонденції; право на відступ від зобов’язань; дерогація; загроза інтересам національної безпеки.

 

Актуальність тематики використання та правового захисту персональних даних обумовлюється тим, що права особи щодо персональних даних є складовою частиною права на повагу до приватного та сімейного життя, до житла та кореспонденції [13, с.15]. Останнє ж закріплене у статті 8 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод [4]. Водночас, утвердження і забезпечення прав і свобод людини, відповідно до статті 3 Конституції України [1] є головним обов'язком української держави. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

Марченко В.Б. ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ТА ЗАХИСТУ ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ В УМОВАХ ЗАГРОЗИ ІНТЕРЕСАМ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ / Безпека українського суспільства в концепції вступу в постіндустріальне суспільство ЄС : зб. наук. доп./ редкол. : О. І. Тимошенко (голова) [та ін.]. - Київ, 2015 – (наук. доповіді та тези учасників наук.-практ. конф 16 груд. 2015 р., м. Київ). – 110 с. (С. 57-59). [#045]

 

 

Марченко Віктор Борисович, к. ю. н., доцент,

доцент кафедри господарського та міжнародного права

Європейський університет

 

ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ТА ЗАХИСТУ ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ В УМОВАХ ЗАГРОЗИ ІНТЕРЕСАМ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ

 

Агресія сусідньої держави змушує Українську державу та суспільство вдаватися до адекватних дій з метою захисту інтересів національної безпеки. І хоча в Україні, з певних причин, і не введено правовий режим воєнного стану, однак можна говорити про запровадження де-факто певних елементів надзвичайного правового режиму. Тобто, йдеться про випадки, коли самі правові норми не скасовуються, але зупиняється чи призупиняється їх дія або змінюється режим їх застосування. Особливої актуальності ці випадки набувають, якщо стосуються прав людини.

Прикладом першого випадку є прийнята нещодавно Заява Верховної Ради України “Про відступ України від окремих зобов’язань, визначених Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод” [5]. Заява стосується відступу від окремих зобов’язань, визначених пунктом 3 статті 2, статтями 9, 12, 14 та 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтями 5, 6, 8 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на період до повного припинення збройної агресії Російської Федерації.

Марченко В.Б. ОСОБЛИВІ ВИПАДКИ ВИЗНАЧЕННЯ МІСЦЯ ВІДКРИТТЯ СПАДЩИНИ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ. «Проблеми спадкового права». Матеріали Круглого столу. ННІПП НАВС. м.Київ, 29 квітня 2015 року. [#044]

 

 

Марченко Віктор Борисович,

доцент кафедри цивільно-правових дисциплін

Навчально-наукового інституту права та психології НАВС

кандидат юридичних наук, доцент

 

ОСОБЛИВІ ВИПАДКИ ВИЗНАЧЕННЯ МІСЦЯ ВІДКРИТТЯ СПАДЩИНИ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ

 

Відповідно до статті 3 Конституції України [1] утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави. Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Стаття 64 нашої Конституції говорить, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції. Водночас Конституція України передбачає можливість обмеження прав і свобод, якщо це передбачено законами України. Зокрема, можливість такого обмеження Конституція передбачає у статтях 33-36, 39.

Марченко В.Б. ЩОДО ГАРАНТІЙ ЗАХИСТУ ПРАЦІВНИКА ПРИ ПОКЛАДЕННІ НА НЬОГО МАТЕРІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ У ПРОЕКТІ ТРУДОВОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ ВІД 26.12.2014р. «Стан, проблеми та перспективи сучасної юриспруденції в умовах євроінтеграції України: юридичні та суспільні аспекти». Матеріали Підсумкової науково-теоретичної інтернет-конференції наукового товариства студентів. ННІПП НАВС. (Київ, 23 квітня 2015 року). К: Нац. акад. внутр. справ., 2015. – 356с. (С.287-288). [#043]

 

ЩОДО ГАРАНТІЙ ЗАХИСТУ ПРАЦІВНИКА ПРИ ПОКЛАДЕННІ НА НЬОГО МАТЕРІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ У ПРОЕКТІ ТРУДОВОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ ВІД 26.12.2014 РОКУ

 

Марченко В.Б., доцент кафедри цивільно-правових дисциплін ННІПП НАВС, кандидат юридичних наук, доцент

Відповідно до статті 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. [1] На забезпечення конституційно-трудових прав громадян, серед інших, спрямовані і засоби трудового права, зокрема, його функції, в числі яких однією з провідних є захисна.

У чинному Кодексі законів про працю України про захисну функцію говорить уже саме формулювання Глави 9 – «Гарантії при покладенні на працівників матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації». [2] Однак, у проекті Трудового кодексу України від 26.12.2014 зазначений аспект відсутній і відповідний параграф 2 Книги 8 проекту формулюється як «Матеріальна відповідальність працівників». [3] Думається, що значення такої зміни не зводиться до суто формального, технічного факту і потребує змістовної оцінки.

Марченко В.Б. ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ОЧИЩЕННЯ СУДОВОЇ ВЛАДИ. «Безпека українського суспільства в концепції вступу в постіндустріальне суспільство ЄС» : зб. наук. допов. та тез учасників наук.-практ. конф., 16 груд. 2015 р., м.Київ. Європейський університет, Навч.-наук. інстит. права та безпеки підприємництва, 2015. – 110с. (С. 60-62). [#042]

 

 

Марченко Віктор Борисович, к. ю. н., доцент,

доцент кафедри господарського та міжнародного права,

Європейський університет

 

ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ОЧИЩЕННЯ СУДОВОЇ ВЛАДИ

 

Суспільство під час переходу від авторитаризму до демократичного правління зтикається із чималою кількістю проблем щодо забезпечення безболісної та ефективної трансформації системи державного управління та розбудови громадянського суспільства. Запровадження механізму люстрації (очищення) влади є одним із способів консолідації суспільства і подолання негативних наслідків авторитарного режиму колишньої влади.

Запровадження та налагодження процедури очищення влади відповідно до Закону України «Про очищення влади» дає змогу запровадити додаткові заходи контролю за особами, які призначаються на відповідальні посади в органах державної влади (державних органах) та органах місцевого самоврядування, а також якісно оновити склад вищезазначених органів, попередити вчинення злочинів, спрямованих проти держави, її конституційного устрою, правосуддя, а також відновлення довіри в громадян до системи влади в Україні.

Марченко В.Б. АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ТРУДОВОГО ПРАВА. Навчально-методичний комплекс з дисципліни. – К.: ННІПП НАВС, 2014. – 237с. [#041]

 

Марченко В.Б. ЛОКАУТ ЯК ПОНЯТТЯ ТРУДОВОГО ПРАВА. «Трудове право: історія, сучасність та перспективи розвитку». Матеріали Круглого столу. ННІПП НАВС. Київ, 10 листопада 2014 року. [#040]

 

Марченко Віктор Борисович,

доцент кафедри цивільно-правових дисциплін

Навчально-наукового інституту права та психології НАВС

кандидат юридичних наук, доцент

 

ЛОКАУТ ЯК ПОНЯТТЯ ТРУДОВОГО ПРАВА

Поряд із закріпленням у законодавстві багатьох держава права працівників на страйк як одного із способів колективного захисту ними своїх прав, також передбачається існування аналогічної форми захисту своїх прав власниками підприємств, установ та організацій, тобто роботодавцями, а саме так званих локаутів. Про поняття та сутність цього соціального та правового явища, наявність та доцільність його закріплення у національному трудовому законодавстві й маємо на меті з’ясувати та розібратись докладніше у даній роботі.

Марченко В.Б. ОСОБЛИВОСТІ УКЛАДАННЯ ДОГОВОРІВ ОБОВ’ЯЗКОВОГО СТРАХУВАННЯ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ВЛАСНИКІВ НАЗЕМНИХ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ / Марченко В.Б., Ковтун А.О. «Актуальні питання права та правової держави: наукова дискусія»: Збірник матеріалів Міжнародної юридичної науково-практичної Інтернет-конференції "Актуальна юриспруденція", м. Київ, 11 грудня 2013 року. Тези наукових доповідей. – К., – 2013. – 376с. С.73-75. [#039]

 

ОСОБЛИВОСТІ УКЛАДАННЯ ДОГОВОРІВ ОБОВ’ЯЗКОВОГО СТРАХУВАННЯ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ВЛАСНИКІВ НАЗЕМНИХ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ

 

МАРЧЕНКО Віктор Борисович,

к.ю.н., доцент,

Приватний ВНЗ "Європейський університет"

КОВТУН Анна Олександрівна,

магістрант Приватного ВНЗ "Європейський

університет" (м.Київ)

Правова природа договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів загалом та особливості його укладання залишаються недостатньо дослідженими в українській правовій науці, не дивлячись на достатньо тривалий час запровадження даного інституту. Ця обставина не дозволяє чітко визначити місце вказаного договору в системі договірного регулювання страхових відносин та особливості відповідного договірного правозастосування. За свідченнями фахівців, однією з поширених категорій цивільних справ, що вирішуються загальними судами, є справи, що виникають із договорів страхування [5]. При вирішенні справ зазначеної категорії досить часто виникають труднощі, пов’язані з застосуванням до спірних страхових правовідносин норм чинного законодавства України.

Марченко В.Б. ПРО ДЕЯКІ ГАРАНТІЇ ПРАВ ГРОМАДЯН ПРИ УКЛАДАННІ ДОГОВОРІВ ОБОВ’ЯЗКОВОГО СТРАХУВАННЯ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ВЛАСНИКІВ НАЗЕМНИХ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ. «Проблемні питання стану дотримання захисту прав людини в Україні»: Збірник матеріалів IV Всеукраїнської науково-теоретичної конференції, частина 1. 5 грудня 2013 р. К: Нац. акад. внутр. справ. 2013. 248 с. (С.197-198). [#038]

ПРО ДЕЯКІ ГАРАНТІЇ ПРАВ ГРОМАДЯН ПРИ УКЛАДАННІ ДОГОВОРІВ ОБОВ’ЯЗКОВОГО СТРАХУВАННЯ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ВЛАСНИКІВ НАЗЕМНИХ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ

 

Марченко В.Б., к.ю.н., доцент, доцент кафедри цивільно-правових дисциплін ННІПП НАВС

 

Як відомо, важливим засобом захисту прав особи є гарантії, що розуміються як система норм, принципів та вимог, які забезпечують процес дотримання прав та законних інтересів людини. Призначенням гарантій є забезпечення найсприятливіших умов для реалізації конституційно закріпленого статусу людини. До числа провідних юридичних гарантій відноситься можливість отримувати інформацію про зміст прав та обов'язків. Відповідно до статті 57 Конституції України кожному гарантується право знати свої права і обов‘язки.

Буквально за своїм змістом зазначена гарантія стосується прав і обов‘язків громадян, що визначаються законами та іншими нормативно-правовими актами. Однак не меншою мірою громадяни потребують аналогічних гарантій щодо прав і обов‘язків, які виникають із договірних відносин. Особливо у випадках, коли держава покладає на громадянина імперативний обов‘язок вступати у такі договірні відносини, зокрема відповідно до Закону України «Про обов‘язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (ЗУ ОСЦПВ). За свідченнями фахівців, справи, що виникають із договорів страхування є однією з поширених категорій цивільних справ, що вирішуються загальними судами.

Марченко В.Б. ЩОДО ЗМІСТУ ПОНЯТТЯ МАТЕРІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ЧИННИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ ПРО ПРАЦЮ. Збірник матеріалів підсумкової науково-теоретичної конференції «Перспективи втілення демократичних цінностей та реалізація прав людини в Україні» (24 квітня 2013 року), – Міністерство внутрішніх справ України, Національна академія внутрішніх справ, Навчально-науковий інститут права та психології, Рада наукового товариства студентів, Київська міська організація Союзу юристів України. – К., 2013. – С.189-191. [#037]

 

Марченко Віктор Борисович, к. ю. н., доцент,

доцент кафедри цивільно-правових дисциплін

Національна академія внутрішніх справ,

Навчально-науковий інститут права та психології

 

ЩОДО ЗМІСТУ ПОНЯТТЯ МАТЕРІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ЧИННИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ ПРО ПРАЦЮ

 

Не дивлячись на те, що чинне трудове законодавство України знаходиться напередодні суттєвих змін, деякі із його конструкцій, на наш погляд, не отримали достатнього теоретичного осмислення та визначення. А за таких умов повноцінне реформування трудового права України неможливе. Одним із таких проблематичних питань, на нашу думку, є визначення поняття матеріальної відповідальності у трудовому праві України.

Ми б хотіли звернути увагу на те, що на фоні ширшого поняття відповідальності за трудовим правом, матеріальна відповідальність, що визначається як така законодавством про працю, наділяється останнім спеціальними ознаками, а отже, і отримує таким чином своє власне, спеціальне визначення.

Марченко В.Б. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ БАЗОВИХ УМОВ ПОСТАВКИ ТОВАРІВ У ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ. «Безпекотворення: питання теорії, практики та правові аспекти» : Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, Європейський університет, 11 квітня 2013 року. К.: Вид-во Європейського університету, 2013. Ч. 1. – 186с. С.121-123. [#036]

 

 

Марченко Віктор Борисович, к.ю.н., доцент,

доцент кафедри господарського та міжнародного права,

Європейський університет

 

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ БАЗОВИХ УМОВ ПОСТАВОК ТОВАРІВ У ЗЕД

 

Міжнародні правила тлумачення комерційних термінів Інкотермс є виданням Міжнародної торгової палати (МТП) і не відносяться до типу міжнародно-правових нормативних актів. Проте актами законодавства України до певного часу фактично встановлювалось обов’язкове застосування правил Інкотермс українськими суб’єктами у їхніх зовнішньоекономічних договорах. Такими актами були, зокрема, Указ Президента України № 567 від 04.10.94 «Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів», Господарський кодекс України, а також Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затверджене Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 201 від 06.09.2001 (Положення № 201).

Марченко В.Б. ПРОБЛЕМИ КВАЛІФІКАЦІЇ УХИЛЕННЯ ВІД СПЛАТИ ПОДАТКІВ ПРИ ОПОДАТКУВАННІ НЕЛЕГАЛЬНИХ ДОХОДІВ / В.Б Марченко, І.П. Коржов // Правопорядок у державному та суспільному розвитку: національний і міжнародний вимір: Збірник матеріалів юридичної науково-практичної Інтернет-конференції "Актуальна юриспруденція", м. Київ, 24 лютого 2012 року. Тези наукових доповідей. – К., 2012. – 268 с. С.95-98. [#035]

 

ПРОБЛЕМИ КВАЛІФІКАЦІЇ УХИЛЕННЯ ВІД СПЛАТИ ПОДАТКІВ ПРИ ОПОДАТКУВАННІ НЕЛЕГАЛЬНИХ ДОХОДІВ

 

МАРЧЕНКО Віктор Борисович,

к.ю.н., доцент, викладач

Приватного ВНЗ "Європейський університет"

КОРЖОВ Ілля Петрович,

студент юридично факультету

Приватного ВНЗ "Європейський університет"

(м.Київ)

 

Прийняття нового Податкового кодексу України (далі – Кодекс) було досить неоднозначним кроком у розвитку (кодифікації) нашого законодавства. Зайвим буде нагадувати, що сама «кодифікація» вийшла загальним об’ємом близько п’ятиста сторінок, що навіть після кодифікації залишилася низка законів, що продовжують регулювати податкові відносини (положення яких деколи не співпадають з нормами Кодексу), та й прийняття цього Кодексу супроводжувалася сильним суспільним резонансом. Багато норм, що були присутні у нині вже не чинних законах увійшли до Кодексу без яких-би то не було змін, що зайвий раз викликає сумніви стосовно правильності застосування до Кодексу слова «кодифікація» (можливо доцільніше було назвати його «неповний збірник законів, що стосуються оподаткування в Україні). Однак, яки би там не було, факт залишається фактом: на сьогодні ми маємо Кодекс і нам необхідно керуватися саме його положеннями, якими би вони не були.

Марченко В.Б. ФУНКЦІЯ ЗАХИСТУ ПРАЦІВНИКА ПРИ ПОКЛАДЕННІ НА НЬОГО МАТЕРІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ШКОДУ, ЗАПОДІЯНУ ПІДПРИЄМСТВУ, УСТАНОВІ, ОРГАНІЗАЦІЇ: матеріали ІІІ Всеукраїнської науково-теоретичної конференції [“Проблеми та стан дотримання захисту прав людини в Україні”], (Київ, 29 листопада 2012 р.) / М-во внутр. справ, Націон. акад.. внутр. справ. – К.: Націон. акад.. внутр. справ, 2012. – С. 163 – 164. [#034]

 

 

ФУНКЦІЯ ЗАХИСТУ ПРАЦІВНИКА ПРИ ПОКЛАДЕННІ НА НЬОГО МАТЕРІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ШКОДУ, ЗАПОДІЯНУ ПІДПРИЄМСТВУ, УСТАНОВІ, ОРГАНІЗАЦІЇ

 

Марченко Віктор Борисович, кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри цивільно-правових дисциплін ННІПП НАВС

 

Відповідно до статті 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. [1] На забезпечення конституційно-трудових прав громадян, серед інших, спрямовані і засоби трудового права, зокрема, його функції, в числі яких однією з провідних є захисна.

У нині чинному Кодексі законів про працю України про винесену у заголовок захисну функцію говорить уже саме формулювання Глави 9 – «Гарантії при покладенні на працівників матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації». [2] Однак, у проекті Трудового кодексу України від 02.04.2012 зазначений аспект відсутній і відповідний параграф 2 Книги 8 проекту формулюється як «Матеріальна відповідальність працівників». [3] Думається, що значення такої видозміни не зводиться до суто формального, технічного факту і потребує змістовної оцінки.

Марченко В.Б. ОСНОВНІ ВИМОГИ ЩОДО УКЛАДАННЯ ДОГОВОРІВ СТРАХУВАННЯ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ / В. Марченко, Л. Макарчук // Юридичний журнал. – 2011. – № 5. – С. 66 – 68. [#033]

Віктор МАРЧЕНКО,

канд. юрид. наук, доцент

кафедри господарського та міжнародного права

Європейського університету,

Леонід МАКАРЧУК,

магістрант Європейського університету

 

ОСНОВНІ ВИМОГИ ЩОДО УКЛАДАННЯ ДОГОВОРІВ СТРАХУВАННЯ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ

 

Відносини, що виникають між особами, зацікавленими у страхуванні свого життя, майна, відповідальності та інших майнових інтересів, що не суперечать чинному законодавству України (страхувальниками), з однієї сторони, та особами, які здійснюють страхування (страховиками), з іншої, опосередковуються договором страхування. Таким чином, цей договір є правовим засобом, який опосередковує процес надання страхової послуги страховиком страхувальникові [[1]].

За свідченнями фахівців, однією з поширених категорій цивільних справ, що вирішуються загальними судами, є справи, що виникають із договорів страхування [[2]]. В зв’язку з цим, при вирішенні справ зазначеної категорії нерідко виникають різні труднощі, пов’язані з застосуванням до спірних страхових правовідносин норм чинного законодавства України. Одним із шляхів вирішення зазначеної проблематики вбачається системне врахування сторонами основних законодавчих вимог щодо укладання договорів страхування.

Марченко В.Б. ЩОДО ПІДХОДУ ДО КОДИФІКАЦІЇ ПОДАТКОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА // Науковий часопис НПУ імені М.П.Драгоманова. Серія № 18. Економіка і право : зб. наукових праць. – Випуск 14. – 2011. – С. 125 – 129. [#032]

 

Марченко В.Б.,

Національний авіаційний університет

 

ЩОДО ПІДХОДУ ДО КОДИФІКАЦІЇ ПОДАТКОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА

 

У статті Податковий кодекс України аналізується з точки зору його концептуальної побудови, співвідношення матеріального і процесуального аспектів. Звертається увага на його громіздкість. Пропонується варіант кодифікації процесуальної частини податкового законодавства.

Ключові слова: кодифікація податкового законодавства, податковий кодекс, адміністрування податків, податковий процес, податкові провадження.

 

В Україні прийнято Податковий кодекс[[1]]. Це дає можливість всебічно проаналізувати цей документ, зокрема, з точки зору його змісту, побудови, співвідношення матеріального і процесуального аспектів тощо. Сама доцільність податкової кодифікації, здається, ні в кого не викликає сумнівів. Адже видова множинність окремих видів обов’язкових платежів системи оподаткування цілком об’єктивно і закономірно ставить питання про уніфікацію і кодифікацію податкових норм.

Марченко В.Б. ЩОДО КОДИФІКАЦІЇ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ (ПОДАТКОВИХ) НОРМ / Розвиток юридичної науки, правотворчості та правозастосування в період незалежності України: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, Київ, НАУ, 12 травня 2011р. – Ніжин: Видавець ПП Лисенко М.М., 2011. – 363с. С.67-69. [#031]

УДК: 342.743(045)

Марченко В.Б.,

к.ю.н, доцент

Юридичний інститут

Національний авіаційний університет, м.Київ

 

ЩОДО КОДИФІКАЦІЇ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ (ПРОЦЕДУРНИХ) ПОДАТКОВИХ НОРМ

 

В Україні прийнято Податковий кодекс[[1]]. Це дає можливість всебічно проаналізувати цей документ, зокрема, з точки зору його змісту, побудови, співвідношення матеріального і процесуального аспектів.

Як відомо, кодифікаційні роботи у сфері податкового законодавства тривали в Україні досить довгий час, їх стан і результати відображаються як прийнятим Податковим кодексом, так і цілим рядом відповідних проектів. Варто лише згадати про два останніх офіційних проекти, які в різний час надійшли на розгляд у комітет з питань податкової та митної політики Верховної Ради України – це проект за № 2215 від 21.07.09 [[2]] та проект за № 6509 від 15.06.10 [[3]].